Водопостачання є чи не єдиною галуззю у комунальному господарстві Рівного, інтерес мешканців міста до якої поволі спадає. Що, вочевидь, є свідченням поліпшення роботи господарства. А при цьому й альтернативи існуючій системі водопостачання не існує, тут немає конкуренції та можливості встановлення автономних систем. Але підприємство «Рівнеоблводоканал» потребує якісних змін. На думку його директора Володимира Хомка, з-поміж інших комунальних структур прорив найперше станеться саме у водопостачанні. Минулої п’ятниці п.Хомко побував на прямій телефонній лінії в редакції газети «Рівне вечірнє».
— Чи є остаточним рішення про скасування плати за воду для мешканців сіл, на території яких розташовані свердловини «Рівнеоблводоканалу»? — Якщо найближча сесія обласної ради прийме це рішення, то вже з квітня шість сіл Гощанського і Здолбунівського районів, де розташовані наші свердловини, і де утворилася депресійна лійка не платитимуть за воду. Вони й раніше мали воду утричі дешевшу, але тут є момент соціальної справедливості. Людям буде приємно. Хочу наголосити, що для цього ми вишукали власні внутрішні резерви і для інших споживачів ціну на воду не підніматимемо. Явище це неминуче: де б не будували водозабір — там буде депресійна лійка. Вийшло так, що наші водозабори розташовані в густозаселених селах. Альтернативи немає, у такій кількості воду для Рівного взяти більше ніде. Вода дуже якісна, є погоджені запаси. Ми беремо воду в межах норми і щороку менше, ніж у попередній. Звичайно, що на екологічні проблеми цих сіл — відсутність води у криницях, просідання грунтів і тріщини — найбільший вплив має водозабір, але він не головний. Є проблеми з режимом річки Горинь, вона зарегульована водосховищами, меліорація також зробила свою справу. Щоб якось компенсувати втрати, до цих сіл за державні кошти проклали майже 200 км водопроводів. Нещодавно у Гощі ми відновили роботу очисних споруд, збудували нову станцію знезалізнення, відкрили нову свердловину. — Чи працює мобільна лабораторія для пошуку поривів труб у мережах, наскільки успішно використовуєте датчики поривів? — Лабораторія працює близько місяця, завдяки їй ми одержали унікальну інформацію, про яку дізнатися ніяк не могли, і на 5% зменшили підйом води зі свердловин. Спонсори допомогли нам придбати автомобіль «Форд», обладнаний лабораторним обладнанням. Працює дуже ефективно, виявляє пориви там, де немає ніяких зовнішніх проявів, тобто у такому місці вода могла текти ще 100 років, і якби не сталося серйозної аварії, про це ніхто б не дізнався. Зараз в Україні працює 5 таких лабораторій. Але у ній є сенс лише тоді, коли підприємство у своєму розвитку досягло певного рівня. Скажімо, у нас зараз 1,3 порива на добу, а у Львові — по 100 поривів на добу. У них вода за графіком, великі перепади висот, тобто з водою ситуація катастрофічна. І який сенс шукати приховані пориви, якщо не встигають ліквідовувати очевидні? У нашій країні повсюди величезні втрати питної води. — Які нині відносини з «Рівнеазотом» у питанні очищення стоків, чи завершився судовий процес, яка нині ціна за очищення кубометра нечистот? — Борг за користування очисними спорудами «Рівнеазоту» виник тому, що раніше за очищення стоків цьому підприємству ніхто не платив. «Рівнеазот» порушив це питання і з 90-х років у нас «висить» кількамільйонний борг, який немає з чого повернути. Нині ми платимо 100% за спожиті послуги за тарифом 36 копійок за кубометр, виходить півмільйона гривень на місяць. Жодних претензій до них я не маю, ціна терпима. Два роки тому, коли я прийшов на цю посаду, у водоканалу за борги було арештовано все, в тому числі й банківські рахунки. У виконавчій службі було 10 боргових справ. За минулі півтора року ми ледве роздали борги кредиторам, з дев’ятьма організаціями ми розрахувалися, залишився «непідйомний» борг за стоки. Щоб повернути таку суму, треба цей борг закласти в тариф і реструктуризувати його років на десять. Зараз водоканал працює без збитків, люди другий рік розраховуються за воду сповна. — Чи реально збудувати власні очисні споруди? Скільки вони коштуватимуть? — «Рівнеоблводоканал» є унікальним підприємством, яке взагалі не мало власних очисних споруд. У 90-х роках нам передали зруйновані очисні споруди занепалого льонокомбінату. 25% стоків ми очищаємо там, решту перекачуємо на «Рівнеазот». Наші споруди протягнуть ще рік чи п’ять і розваляться на шматки. У нас є власна концепція, узгоджена з міністерством та обласною владою, і цей проект затверджений як пілотний для України. Я пропоную схему, як мати нові власні очисні споруди без вкладання коштів. На будівництво уже готовий і проект. План такий: ми віддамо інвестору в концесію старі очисні, він їх будує, укладає угоду з водоканалом на очищення стоків. У тариф необхідно буде закласти вартість будівництва, і через 25 років, коли він поверне собі витрачені кошти з прибутком, очисні перейдуть у власність міста. Уже є 4 інвестори, які зголосилися взятися за цю справу. Наприкінці березня усі їхні пропозиції будуть в обласній раді. Нехай вона й обирає кращого, того, хто запропонує найбільш вигідні нам умови. Нові очисні із запасом задовольнять потреби цілого міста. Якщо ми цього не зробимо, доведеться шукати 60-70 мільйонів гривень на заміну труб, по яких зараз перекачуємо стоки на «Рівневазот». Якщо порівняти, що нові очисні коштуватимуть 100 тисяч, то наша логіка очевидна. Коли будуть підписані усі документи, інвестор одразу розпочне роботи. — Скільки кубометрів води використовує кожен мешканець протягом місяця? Який відсоток споживачів у місті користується лічильниками води? — У середині 90-х років на кожного мешканця на добу ми викачували 500 літрів води, нині — 220 літрів. Для порівняння: поляки і німці використовують по 90-110 літрів, тому що вода у них дорога. Через кілька років і ми вийдемо на їхній рівень. Зараз кожен мешканець використовує за місяць холодної і гарячої води в середньому 9 кубометрів, поляки — лише 4. Лічильниками нині користується близько половини мешканців міста, щомісяця встановлюємо по 300 нових. — Міський голова Віктор Чайка нещодавно назвав суму, необхідну для модернізації водоканалу — 148 мільйонів гривень. Що входить у цю суму, чи передбачає ця модернізація заміну комунікацій? — Ця сума — щонайменша. Біда у тому, що дві третини труб — сталеві, які через 20 років експлуатації гниють. Найкращі труби — чавунні, ніхто не знає терміну їхньої служби, бо вони служать дуже довго і кращі, ніж пластикові. У центрі Рівного водопровід з чавунних труб, прокладений ще за Польщі. І жодного пориву. Чавунні труби вимагають дуже якісної, скрупульозної укладки. У нас навички якісної ручної роботи давно втрачені, тому труби почали класти сталеві. Тепер ми їх цементуємо зсередини, труби малих діаметрів оновлюємо методом «труба в трубу», в стару сталеву вкладаємо поліетиленову. А тонкі труби перекладатимемо з пластику. Теоретичний термін їх служби — 50 років, але практичного досвіду ще немає. На сході країни ситуація у житловому та комунальному господарстві ще гірша, ніж у нас. Там є міста, де немає централізованого водопостачання, комунікації згнили, воду п’ють з батареї. Аби підняти таке зруйноване господарство, державних субвенцій, які розподіляють «вручну», на мою думку, ніколи не вистачить. При міністерстві потрібно створити фонд, а уряд має визначити 5-6 банків, які можуть надавати нам кредити. Держава погашала б відсотки і тіло кредиту на 80-90%. Банк контролював би увесь процес і не було б людини, яка на свій розсуд розподіляє гроші. Така система працює у багатьох країнах. — Олександр Соловей із Соборної турбує. На зустрічі з виборцями ви як кандидат на міського голову казали, що водоканал сам буде контролювати терміни повірки лічильників і безплатно їх повірятиме. У мене вийшов термін користування, у водоканалі сказали, що треба замовити контролера, який розпломбує лічильник, а тоді я зможу сам зняти його і віддати на повірку. Це не те, про що ви тоді говорили. — Не чіпайте лічильник, наші працівники самі знімуть і повірять його. Вони самі до вас прийдуть, а до того часу нарахування проведуть за лічильником. Через зміну терміну повірки лічильників у нас виникло деяке відставання, але це не проблема споживача. — Чи варто користуватися спеціальними фільтрами для очищення води з-під крана? — Наша вода хороша і безпечна для життя. Кожна людина може занести воду з-під крана на перевірку в санстанцію і переконатися в цьому. Накип у чайнику — природного походження, це солі кальцію і магнію, у нашій воді вони є у прийнятних межах. Дуже м’яка вода, що не залишає осаду, придатна для технічних потреб, але це не питна вода. Через низьку жорсткість ми навіть закрили у місті дві свердловини. — Може, краще купувати питну воду в пляшках? — Я скептично ставлюся до цієї води. Не хочу встрявати у дискусію з виробниками, але маю інформацію, що є багато фальсифікацій. Це дуже рентабельна справа: я продаю тисячу літрів за 1,30 гривні, а вони продають літр води за 1,30 гривні. Нашу воду при невеликій доочистці можна розливати і вона буде однією з найкращих. Сталеві труби призводять до незначного вторинного забруднення води, особливо у внутрішніх будинкових мережах, а тому я рекомендую мати побутовий фільтр типу «Бар’єр» чи «Бріта» обов’язково з одноразовим фільтром, який варто замінювати кожні два місяці. Для Рівного більше нічого не треба. У нашій воді немає шкідливих хімічних елементів. — А наскільки нам її вистачить? — Води вистачає і не бракуватиме, оскільки її запаси поновлюються. Проблеми можуть виникнути з якістю, адже в Україні вже й підземні джерела забруднюються. Через забруднення у Рівному ми в останні роки закрили кілька старих польських свердловин, які піднімали воду з крейдяного горизонту, він захищений найменше. Усі інші свердловини піднімають воду з глибини 300-600 метрів, з надійно захищених горизонтів. Ми п’ємо хорошу воду, і це заслуга не моя і не моїх попередників, нам її дала природа.
