Чим злиденніші підлеглі, тим вигідніше ними керувати. Ті, хто продовжує працювати у школах нашої області за жебрацьку зарплатню, навряд чи в стані перевірити, як розпоряджається коштами їхнє керівництво. Ті педагоги, які вміли рахувати гроші, давно вже зі школи пішли.
Отож. Щоб придбати 370 комп’ютерів для потреб шкіл області, у бюджет було закладено 700 тисяч гривень. 21 серпня обласне управління освіти провело тендер, тобто конкурс між постачальниками. Умова одна — забезпечити необхідні параметри обладнання за найнижчу ціну, освіта ж бо бідна у нас, не забули? З-поміж 15 фірм, які взяли участь у конкурсі, найдешевшою була пропозиція фірми з Рівного — 750,7 тисячі гривень. У виділену економними депутатами облради суму в 700 тисяч вкластися виявилося неможливим. Але ж у нас як? Коли бюджет затверджувати, то депутати ощадливі. Коли гроші витрачати, чиновники обласних управлінь дуже щедрі. Якщо хтось із читачів хоча б раз мав справу із замовленнями державних структур, він легко здогадається, що управління освіти вибрало не найдешевшу пропозицію з Рівного, а майже на сто тисяч дорожчу з Києва. Це теж важливо, бо податки з цих грошей підуть не в обласний бюджет, а до столиці. Наведений випадок далеко не перший і не останній. Подібні «тендери» відбуваються вже багато років чи не у всіх державних структурах, яким дозволяється витратити трохи бюджетних грошей. Ми не будемо висловлювати припущень щодо зацікавленості окремих чиновників витратити більше, не вживатимемо популярного в цих колах слова «відкат», що означає плату керівнику за те, що замовлення одержала саме ця фірма. Ми просто ще раз хочемо звернути увагу на те, що розмови про відсутність коштів на освіту є не більш ніж байками для дітей. Гроші знаходяться, але не для вас, шановні вчителі. Найближчим часом ми спробуємо дізнатися у керівника обласного управління освіти, де він взяв додаткові 150 тисяч гривень для закупівлі комп’ютерів саме у столиці. Ми навіть передбачаємо відповідь: нам скажуть, що знайшлися спонсори, які виявили готовність допомогти освіті матеріально. Чи варто запитувати у керівників освіти про те, чи не могли б ці щедрі спонсори платити, наприклад, надбавку до зарплати педагогам. Несерйозне запитання. Педагогів тисячі, а чиновників кілька. З ними простіше домовитись, аби дати грошей на хорошу справу. Не будемо робити висновків, поки не одержимо пояснень щодо подарованих управлінням освіти київській фірмі ста тисяч гривень. А потім знову повернемось до питання бюджетної щедрості. Тема невичерпна. Наш завжди бідний бюджет має дивну властивість раптом поповнюватися коштами на термінове будівництво чогось дуже потрібного. Бажано до приїзду Леоніда Кучми. Або щедрою рукою роздає гроші на храми і монументи. Може, і там є тендер? Може, поміж будівниками храмів, містечок для ветеранів та монументів теж є конкуренція за право одержати щедре замовлення від обласного начальства? Про це потім. Спочатку з освітою розберемось. Сто тисяч, принаймні для нас — гроші чималенькі.
