Унікальний випадок меценатства демонструє колишній директор київської кредитної компанії Володимир Дзьобак. За його словами, він витратив уже "дуже багато грошей" на свій проект під назвою "Центр дослідження і відродження Волині". Якщо конкретніше, то мова йде про кілька музеїв традиційних українських ремесел. Спочатку столичний меценат взявся розвивати традиційне ткацтво, після чого планує розвивати бондарство та гончарство.
У рідному Радивилівському районі екс-фінансист, а нині голова ради Всеукраїнської асоціації пенсіонерів і економічний публіцист Володимир Дзьобак протягом трьох років займається відродженням ткацтва. За цей час за власні гроші він придбав кілька автентичних ткацьких верстатів. Крім того, точні копії замовив працівникам Радивилівської меблевої фабрики. На її території автор ідеї викупив колишнє побутове приміщення фабрики. Поки що тут облаштована повністю одна кімната — за словами Дзьобака, це лише 1/6 усього проекту. Тут встановлено верстати, за якими працюють кілька дівчат-ткаль, причому за зарплатню. Бажаючих навчитися історичного ремесла шукали за оголошенням в газетах, потім їх безкоштовно навчали. До речі, дві вакансії є й досі. Після кількох років підготовчої роботи ткалі запевняють — лише зараз вони вже можуть виготовляти точні копії старовинного матеріалу, добившись потрібної структури тканини. Відповідно, й продавати її. Попит на таку продукцію буде, впевнений Володимир Дзьобак, зокрема, серед шанувальників українського фольклору, відвідувачів багатьох відповідних фестивалів. Хоча, звісно, про фінансовий зиск автор проекту не думає — запевняє, що все це лише хобі. Паралельно із запуском, так би мовити, виробництва натуральної тканини, на другому поверсі свого приміщення ентузіасти, а Дзьобаку допомагають кілька місцевих любителів автентики, планують відкрити Музей ткацтва. Там представлять як реальні зразки кількох верстатів, так і реконструйовані з сучасних матеріалів. Звісно, покажуть там і різноманітну тканину та вишиті елементи одягу, картини, рушники і т.п. — Наші експонати насамперед презентуватимуть південну Волинь, — говорить Володимир Дзьобак. — Справа в тому, що тут предмети побуту зникали з вжитку раніше, ніж на Поліссі, де, наприклад, автентичний одяг носили ще в 60-х роках минулого століття. Тому ми орієнтуємось поки що на південні території, хоча, звісно, матеріалу з північних районів області також буде достатньо. Протягом існування проекту все це збирали по сільських хатах — Володимир Дзьобак каже, що безплатно ніхто віддавати не хотів, всі хотіли гроші. Наприклад, старі ткацькі верстати можна було знайти у людей на горищі, адже років сто тому подібний реманент був чи не в кожній сільській родині. Загалом ентузіасти зібрали майже сто зразків тканин і вже готового одягу, а також майже 50 ткацьких елементів. Цікаво, що для діючих верстатів деякі запчастини, зокрема "човники", замовляють навіть у Новій Зеландії. Представити свою продукцію потенційним "клієнтам" радивилівські ткалі зможуть на міжнародному історично-реконструкторському проекті "Битва націй" у Франції. До того ж організатори проекту планують організувати фестиваль ткацтва у липні, у дні пам'яті Берестецької битви.
