Ця команда за доволі короткий термін — два роки — вибилася в когорту лідерів українського «шоу-бізу» для молоді», захопила ефіри телеканалів та радіостанцій. До рівня «мегазірок» молодіжної сцени команді «Бумбокс» ще далеко, але похвалитися наявністю фанатів хлопці вже можуть. Недарма нещодавно в музичному магазині «Хіт-формат» троє музикантів роздавали автографи, а потім виступили в одному з нічних клубів.
Ця команда за доволі короткий термін — два роки — вибилася в когорту лідерів українського «шоу-бізу» для молоді», захопила ефіри телеканалів та радіостанцій. До рівня «мегазірок» молодіжної сцени команді «Бумбокс» ще далеко, але похвалитися наявністю фанатів хлопці вже можуть. Недарма нещодавно в музичному магазині «Хіт-формат» троє музикантів роздавали автографи, а потім виступили в одному з нічних клубів. Фронтмен команди Андрій Хливнюк каже, що в Рівне вони приїхали з іншого міста, тому виглядали трохи стомленими: — Ми справді стомилися. Якби у нас були залізні кістки, якби людина існувала у формі трансформера, то можна було б давати більше концертів. Через Рівне часто проїжджали, коли вирушали на гастролі, хотіли спробувати себе тут. Нарешті доїхали. Перший концерт у якомусь місці — це як перший концерт взагалі. Це дуже цікаво. — Творчість вже дає вам якийсь прибуток? — Творчість і прибуток — це дві різні теми. Якщо говорити на тему прибутку, то це треба робити з тими людьми, які займаються розповсюдженням компакт-дисків. Це для нас велика таємниця. Навіщо воно нам потрібно? Світ рожевих слоників — це ми. — Улюблена пісня у вас є? — Вся наша творчість — це одна пісня. Взагалі, я хочу, щоб на радіо крутилося якомога більше наших речей, чесне слово. Низький уклін тим людям, які бажають чути нас на радіо — цим одним ми й живемо. — Але ж років два тому ви називали себе альтернативою FM-станціям… — Ми завжди називали себе «попсою», навіть придумали термін — «жлоб-рок». Кожен розумний хоче бути «попсою». А стосовно альтернативи, то кожен музикант є альтернативою іншим, кожен проект відрізняється один від одного.