Президент України Петро Порошенко, судячи з його акаунтів у соціальних мережах, здобуває одну політичну перемогу за іншою. Тільки-от правдивий імідж політика формується не у “Твіттері” чи “Фейсбуці”. Короля, як і раніше, робить свита. А якраз із цим у Петра Олексійовича великі проблеми, принаймні на Рівненщині.
Результати соціологічних опитувань показують, що дві найбільші партії, БПП і “Народний фронт”, які є опорою Порошенкового трону, майже повністю втратили довіру мешканців Рівненщини. Рейтинг Блоку Порошенка заледве сягає 5-6%, “Народний фронт” досі підтримує лише 1% виборців.
Як пояснити таке падіння довіри? Лише відсутністю реальних результатів!
Як приклад, надзвичайно болюча для нашої області тема нелегального видобутку бурштину. З нею свого часу боролися всі… Яценюк і Аваков відправляли на Полісся батальйони з фронту, Луценко і Грицак проводили масові арешти, а бурштин на Поліссі як копали, так і копають, причому роблять це ще з більшим розмахом.
Сам же Порошенко влітку цього року відзначатиме своєрідний ювілей безпорадності. Третього липня 2015 року президент України у своєму “Твіттері” виступив з вимогою до силовиків у найкоротші терміни припинити незаконний видобуток бурштину. На це глава держави виділив правоохоронцям два тижні. Тільки-от з того пам’ятного дня минуло три роки, а результату досі не видно.
.jpg)
Зокрема, у 2017 році на Рівненщині зареєстрували 470 кримінальних проваджень через незаконне видобування бурштину та 300 — щодо скупників каміння. До суду натомість дійшло лише 45 справ.
Переважно під суд потрапляли так звані “партизани”, тобто ті, хто не мав відповідної “криші” у владних структурах чи правоохоронних органах.
Великі гравці бурштинового бізнесу натомість успішно уникають відповідальності.
У Рівному добре пам’ятають показове затримання заступника прокурора області Андрія Боровика і більш як тридцяти його соратників. Контролювати операцію тоді до Рівного прибули генеральний прокурор Юрій Луценко та голова СБУ Василь Грицак. Затриманих навіть переправляли до столиці на гелікоптерах. Але завершилося це шоу черговим пшиком.
Головні фігуранти не тільки не опинились за гратами, а навіть поновилися на раніше займаних посадах. Як, до прикладу, керівник Сарненської прокуратури Вадим Топольський.
Чому ж силовики не довели справу до логічного завершення?
Відповідь напрошується сама собою: судити і, тим більше, ув’язнювати згаданих “перевертнів у погонах” ніхто і не збирався від самого початку. Просто під виглядом боротьби з бурштиновою мафією відбулася звичайна зміна “смотрящих”. Як кажуть у народі, “якщо не можеш побороти, треба очолити”.
Сам Андрій Боровик зараз спокійно гуляє вулицями міста і навіть викладає студентам юриспруденцію в одному з місцевих вишів.
Про яку довіру до правоохоронних органів і влади за таких умов може йтися? Як вірити слову президента, якщо в оборудках з бурштином замішані ним же призначені чиновники і депутати з пропрезидентської більшості.
У цьому контексті варто згадати, як представники двох пропрезидентських фракцій парламенту, “Народного фронту” і БПП, свого часу лобіювали прийняття закону про легалізацію видобутку бурштину.
Автором одного з них був арештований пізніше Борислав Розенблат, інший проштовхував народний депутат від Рівненщини Юрій Вознюк.
Тоді сторони довго дискутували, чия схема розпаювання багатих на поклади бурштину земель більш ефективна. А згодом Вознюк взагалі відмовився від свого законопроекту на користь того, що пропонували колеги з БПП.
Пізніше з’ясувалося, що за те, аби цей закон безперешкодно пройшов через парламент, зацікавлені у ньому закордонні й вітчизняні корпорації передали Розенблату 200 тисяч доларів США.
Крім самого Розенблата, НАБУ висунуло підозру в організації незаконної схеми лобіювання ще одному нардепу – Максиму Полякову. Той, як і Юрій Вознюк, належав до фракції “Народного фронту”.
Висновки робіть самі, але в будь-якому разі поступливість Юрія Вознюка у цій ситуації виглядає більш ніж підозріло.
Не оминула бурштинова лихоманка і посадовців обласної державної адміністрації.
Зокрема, попереднього губернатора Віталія Чугуннікова відкрито звинувачували у спробах незаконного виділення 35 тисяч гектарів земель багатих покладами бурштину для підконтрольних йому фірм.
Подейкують, що і наступник Чугуннікова на цій високій посаді Олексій Муляренко (працював радником Чугуннікова і за його протекцією обійняв посаду голови РОДА) теж неодноразово намагався втрутитися в перерозподіл бурштинових земель, але не знаходив порозуміння з попереднім керівництвом обласної ради. Ніби саме це і стало справжньою причиною переобрання голови облради. Тепер цей представницький орган, з подачі і за підтримки губернатора, очолив Олександр Данильчук - людина, якій тематика видобутку сонячного каменю зовсім не чужа. Адже дружина Олександра Данильчука є співвласником фірми ТОВ “Світ бурштину”.
Отже, боротьба з нелегальним видобутком бурштину триває переважно на словах або у “Твіттері” Порошенка. А в реальності темпи його нелегального видобутку і нищення лісів тільки зростають. Ті ж, хто мав би це зупинити, в кращому разі просто розписалися у своїй безпорадності, а в гіршому - самі стали частиною злочинної схеми.
Цікаво, що всі згадані особи так чи інакше є складовою команди чинного голови держави і не приховують своїх намірів балотуватися до Верховної Ради від Блоку Петра Порошенка. Олександр Данильчук, вочевидь, йтиме в депутати у своєму традиційному окрузі в Сарнах; Олексій Муляренко, найімовірніше, балотуватиметься у Рівному, де він свого часу посів третє почесне місце під час виборів міського голови. Юрій Вознюк, як кажуть знавці, просить залишити йому 153-й округ і, скоріше за все, отримає благословення Банкової, адже йому пророкують посаду керівника обласного штабу БПП.
Чи додадуть такі кандидати балів самому Порошенку - вирішать, звісно, виборці. Але приклад Розенблата і Полякова, які уникли ув’язнення, зокрема, і завдяки своєму статусу народних депутатів, свідчить, що близькість до президентської партії була і залишається в Україні надійною гарантією недоторканності навіть за наявності неспростовних доказів.
