Широко розрекламована благодійність — справа не нова. Багато хто любить робити добрі справи, але ще більше любить згадувати про це на кожному кроці — це ще називають словом «піаритись». Про етичність такого «піару» можна сперечатись довго, але як би там не було, будь-яка допомога тому, хто цього потребує — почин благородний. Про це старанно й вперто наголошували відомі шанувальникам телебачення українські актори Володимир Горянський, Маша Єфросиніна, Ірма Вітовська, Даша Малахова, Наталія Доля та нестаріючий танцюрист Григорій Чапкіс у рівненському драмтеатрі після закінчення вистави «Допомогти так легко, або Звідки беруться діти», яка є благодійним проектом мобільного оператора «life».
Спочатку про благодійність: показавши цю виставу в 28 містах України, організатори планують зібрати певну суму грошей, які повністю підуть на допомогу центрам, що опікуються дітьми з неблагополучних родин в Одесі, Вінниці та Лубнах. До цього «life» планує додати ще й власну пожертву у вигляді півмільйона гривень. Уже після завершення вистави організатори повідомили, що у Рівному зібрано 30 440 гривень. Разом з тим, вартість самої вистави є не дуже дешевою — дорогі декорації, спеціальне професійне освітлення, різноманітні спецефекти, плюс вартість самого туру — якщо актори й погодились грати за символічні гонорари, то годувати, селити й перевозити з міста у місто безплатно їх ніхто не збирався — тобто певні витрати організатори таки мали. Те, чому до участі в проекті запрошено акторів, які стали популярними завдяки телевізійним серіалам і таким самим шоу-проектам, по закінченні вистави стає зрозумілим. Як робочий матеріал була обрана така собі театральна «мильна» опера з невигадливим сюжетом: у звичайному провінційному пологовому будинку зустрічаються декілька вагітних жінок, кожна із своєю історією та проблемами. Єфросиніна — сурогатна мати, яка має роман із чоловіком «замовниці» (Ірма Вітовська — бізнесвумен-стерва) Андрієм (Сергій Притула, оповідач відомої мініатюри «Українське весілля» з «Камеді клаб»). Даша Малахова («Картата-потата») — легковажна «петеушниця», яка врешті відмовляється від дитини, Наталя Доля — чеченська жінка, яка народжує мертву дитину, Володимир Горянський — чоловік, який влаштовує скандал, дізнаючись, що дружина готується народити йому вже сьому дівчинку. Майже дві години герої змушують то ненавидіти державу, то жаліти переважно себе, нещасних, то сміятися над жартами медсестри-єврейки або «придурковатою» поведінкою нервового батька. Участь Григорія Чапкіса — не більш ніж рекламний хід, оскільки з’являється на сцені він лише хвилин на десять, не говорить жодного слова, а лише танцює, причому не дуже переконливо. Сам режисер Віталій Малахов зізнався, що якщо Чапкіс і не зможе бути в якомусь місті, його роль (Зорро-Бандерас у мріях «петеушниці») можна безболісно для проекту викинути. Але простота і доступність вистави також виглядають закономірними — потрібно не лише зібрати повні зали невибагливих театралів у переважно провінційних містах, а й змусити їх задуматись над проблемами материнства, всиновлення, соціальної рівності тощо.
