Микола Несенюк: Час базарів минає?

У Рівному таких споруд було декілька. Найбільш екзотично виглядала спортивна школа неподалік залізниці — у величезній споруді, яка вже була практично збудована, мало бути два спортивних зали з місцями для глядачів, бігова доріжка на чотириста метрів і навіть ванни для тренувань веслувальників. Я все це тоді бачив на власні очі, готуючи репортажі на радіо про цю «пускову будову». Аж раптом у проєкті знайшли якісь недоліки і практично завершене будівництво різко припинили. Це було чи то 1988, чи то 1989 року, вже не пригадаю. Саме тоді у нас почалися перші мітинги та демонстрації на підтримку демократії та української мови. У той же час жодної демонстрації, жодного протесту з приводу припинення будівництва дитячої спортивної школи не було і близько. Ні тоді, ні потім, коли 1990 року нікому не відомий мужичок на прізвище Дикий облаштував на місці недобудованої спортивної школи базар із відверто антисанітарними умовами. З того часу народилось і виросло вже два покоління рівнян, які навіть не здогадуються про те, що на місці брудних рядів іржавих контейнерів мало би бути спортивне містечко, де юнаки та дівчата займалися спортом собі й всім на здоров’я. Хтось провів у тих ларьках-контейнерах практично все своє трудове життя. І тепер, коли час торгівлі в антисанітарних умовах неминуче проходить, ці люди готові грудьми стати на захист свого права торгувати на згаданому ринку. Мушу їх усіх розчарувати — рано чи пізно «Ринку Дикого» не стане, як не стало промтоварного ринку на Замковій. Це неминуче, і нема на це ради. На жаль, спортивного містечка там теж не буде — величезну спортивну споруду, яку не можна переобладнати у торговий центр, скоріше за все, знесуть. Шкода, але навзамін епохи брудних напівстихійних ринків прийде зовсім не епоха масового спорту і здорового способу життя. Прийде спосіб життя, якого більшість із нас прагне, але соромиться у цьому зізнатися. І для масового спорту там місця практично не буде.