Рівнянці Н. в суботу в центрі Рівного раптово стало погано. Оскільки вона знала, що у неї бувають перепади артеріального тиску, вирішила звернутися у найближчий медичний заклад — поліклініку № 2, щоб зміряти тиск. О 13.50 Н. зайшла до поліклініки, яка згідно з графіком мала працювати до 14.00.
Як з’ясувалося, в центрі Рівного насправді немає де виміряти артеріальний тиск у вихідні дні. В робочі простіше. Тоді працюють в поліклініках кабінети долікарського огляду. По суботах-неділях же, приміром, в поліклініці № 2, як розповів її завідувач Олег Шрам, лікарі працюють лише до 14.00. Хоча це не завжди гарантує надання ними медичної допомоги, адже подекуди ті лікарі ходять на виклики до хворих або просто йдуть раніше додому. Аптеки теж, за винятком ветеранського відділу в аптеці № 136 ВАТ «Рівнефармація» ( біля школи № 12), який обслуговує лише ветеранів праці та учасників Великої Вітчизняної війни, послуг з вимірювання тиску не надають. Як пояснив голова правління ВАТ «Рівнефармація» Володимир Синяк, в обов’язки аптекарів це не входить, та й тонометри є не в кожній аптеці. Не запропонувала іншого виходу, окрім звертатися в таких випадках на «швидку» чи в приймальне відділення будь-якого лікарняного закладу, в тому числі і пологового будинку, і заступник начальника міського відділу охорони здоров’я Вікторія Покоєвчук. — Два роки тому, в рамках виконання Національної програми профілактики і боротьби з артеріальною гіпертензією ми організовували пункти вимірювання тиску в місцях масового скупчення людей, — розповіла вона. — Тоді протягом тижня медсестри-добровольці працювали на ринках, в центральному гастрономі, на залізничному та автобусному вокзалах. Людям, у яких був підвищений тиск, видавали папірець з зазначенням тиску та рекомендували з ним звернутися до дільничного терапевта. Певний ефект від цієї акції був, адже частина хворих таки приходила на прийом до лікаря. Втім, на цьому пункти з вимірювання тиску припинили свою діяльність. Адже працювати безкоштовно, а програма не підкріплювалася матеріально, медики не будуть, а відкривати додаткові ставки медсестер для роботи в таких пунктах при сучасному фінансуванні медицини немає можливості. Можна було б хіба залучити до роботи в таких пунктах студентів-волонтерів медколеджу. Заробляти ж гроші на вимірюванні тиску, щоб оплатити працю медика пункту, ми не можемо, оскільки ця послуга до числа платних не відноситься. Добре було б, якби керівництво того ж ринку чи супермаркету подбало про організацію у своїх закладах пунктів з вимірювання тиску та утримання медсестер за свій кошт. Причому, вони спокійно могли б таким чином заробляти якісь гроші. Тим часом, як свідчить статистика, майже кожен четвертий українець потерпає від підвищень кров’яного тиску. Серед них про це знає лише 47 % сільських і 69 % міських жителів. Незнання про хворобу і, відповідно, нелікування її, виливається в інсульти та інфаркти в молодому та працездатному віці, які стають причиною інвалідизації та, подекуди, навіть смерті.
