Вибори завершились. Але попереду — немало інших цікавих подій у політичному житті Рівного: перше сесійне засідання новообраних депутатів, обрання секретаря ради, заступників міського голови, призначення начальників управлінь, ну й, звісно, — прийняття бюджету на 2021 рік. Це все цікаво, але зараз пропоную поглянути на виборчу кампанію і проаналізувати, як так сталось, що ми маємо міського голову Олександра Третяка.
Жодним чином не хочу применшити перемогу чи якось іронізувати з міського голови Олександра Третяка. Лише прагну розібратись і, можливо, пояснити зі своєї точки зору феномен результату кандидата від «Європейської Солідарності». Адже, погодьтесь, ще півроку тому, його мало хто знав. Як і його конкурента у другому турі Віктора Шакирзяна. Якби хтось назвав ці прізвища у травні, як фіналістів виборчих перегонів, у 90% рівнян виникло б запитання: «Хто це?».
Щодо Віктора Шакирзяна, то тут все більш-менш зрозуміло. Фінансовий ресурс групи бізнесменів, які є власниками чи партнерами власників житлового комплексу «На Щасливому» — це серйозний аргумент у виборчій кампанії. Перед виборами був створений медійний ресурс з «ITV media grup» на базі телеканалу «Ритм», радіостанції, кількох сайтів та рекламної агенції, якій належить у Рівному до сотні білбордів. Додайте сюди професійну команду політтехнологів, які працювали на кандидата.
Оскільки у соцмережах деякі прізвища були вже засвічені, то маю повне право «засвітити» їх і тут. Керували штабом Шакирзяна Сергій Рибачок та Сергій Постоловський. За різні напрямки відповідали Тарас Максименко та Василь Харковець. Були й інші, але оскільки їхні прізвища не звучали, то і я залишу їх неназваними у своїй статті. Зазначу лише, що були там спеціалісти й з інших міст та з великим досвідом проведення кампаній. «То чому ж не виграли?!» — запитаєте ви. Часто це просто величезний «не фарт», а інколи — фатальна помилка.
Щодо «не фарту», то, на мій погляд, це фінальні дебати на «Рівне 1» та невихід до другого туру Віталія Коваля від «Слуги народу». Якби у другий тур вийшов кандидат від партії Зеленського, то перемога Віктора Шакирзяна у другому турі була б, як кажуть у футболі, в одні ворота.
Щодо фатальних помилок, то це відмова від можливості балотуватись від «Європейської Солідарності». Так, був такий варіант, і певний час тривали переговори щодо висування Віктора Шакирзяна від «ЄС». Уявляєте, який би тоді був розклад? Інша помилка — це використання релігійного питання перед другим туром. Я розумію логіку тих, хто приймав це рішення у штабі Шакирзяна. Стереотипно існує певна неприязнь до протестантів у якоїсь частини виборців. Протиставлення православного Шакирзяна «штунді» Третяку (як писали деякі користувачі соцмереж) мобілізувало якусь частину виборців. Але ще більше це мобілізувало саме представників протестантських церков. Маю знайомих серед вірян саме цього християнського напрямку, які не ходили голосувати у першому турі. Але пішли у другому, і саме через те, що «наших ображають». І третя помилка — це історія з дебатами на «Суспільному». На мій погляд, Шакирзян мав йти в студію і говорити про те, в чому розбирається: будівництво, дороги, економіка. І точно не грати в ігри з фотографіями з депутатами, з якими були нібито ділові зустрічі. В наш енергійно інформаційний час такі фокуси не проходять.
Однак попри вищесказане, все ж результат, показаний штабом Шакирзяна, заслуговує на похвалу. Друга за чисельністю фракція у Рівненській міській раді та розкручений кандидат «з нуля». Це хороший результат.
Тепер поговоримо про нового міського голову Олександра Третяка. Відкрию вам один секрет — «Європейська Солідарність» на старті виборчої кампанії не ставила за мету виграти вибори міського голови. Кандидата, по суті, не було. Обговорювались прізвища Віктора Шакирзяна, Юрія Поліщука, Олександра Оверчука та Віталія Гайдукевича. Особисто я переконував Гайдукевича йти на міського голову, але він тоді відповів: «У це ніхто не повірить, мене вже мало пам’ятають у Рівному і за мене не проголосують». А дарма…
Олександр Третяк з’явився як креатура «кривавого пастора» Олександра Турчинова. Основним завданням на кампанію, очевидно, була яскрава засвітка з прицілом на ймовірні позачергові парламентські вибори. Політично грамотний і правильний розрахунок. Але сталось інакше…
Вважаю, що величезна заслуга у перемозі Третяка штабів Юрія Вознюка та Віктора Шакирзяна. Їхня інформаційна війна змусила виборців шукати іншого кандидата. Ним цілком міг стати Віталій Коваль, який провів цікаву кампанію. Однак бренд «Слуга народу» не давав шансу очільнику області сподіватись на вихід у другий тур. Залишку рейтингу Зеленського і «слуг» вже не вистачало. Натомість у «Європейської Солідарності» — дисциплінований ідейний електорат. До того ж перезавантаження партіїної організації дало свій ефект. Результат про це свідчить.
Ще однією вдалою «фішкою» штабу Олександра Третяка було протиставлення себе іншим кандидатам. Поки Шакирзян, Вознюк, Коваль та Муляренко грались у «справжніх», «конкретних», «реальних» господарників, політтехнологи Третяка створювали образ молодого, розумного, красивого кандидата, який не такий, як інші, до того ж із серйозними зв’язками. На підтвердження цього до Рівного приїжджали відомі і впливові нардепи.
Чи були помилки у штабу Третяка? Звісно, були. Перш за все, це неприхід на дебати на телеканал «Рівне 1». Загалом, це найбільше розчарування цих виборів. Жоден з кандидатів не наважився зустрітись з опонентом. Можна годинами розмірковувати про «неупереджені» та «ворожі» інформаційні майданчики. Але насправді, стежачи за соціальними мережами, було видно, що журналісти «Суспільного» відверто симпатизують Третяку. Так, це, скоріше за все, їхня особиста позиція, але… Так, телеканал «Рівне 1», вочевидь, був налаштований створити «теплу ванну» для Шакирзяна. Як то кажуть: «нічого особистого — лише бізнес». Але можна і треба було готуватись до бою на ворожій території. Однак обидва штаби вирішили піти легшим шляхом. Як результат — втратили виборці, бо так і не змогли порівняти двох кандидатів в основному дискусійному протистоянні. А уявіть, що Третяк прийшов на «Рівне 1», а Шакирзян не готовий до дискусії. Розрив на фініші був би ще більшим.
Ще одна помилка — це атака компромату на Віктора Шакирзяна між першим та другим туром. Це поставило Третяка з позиції «не такий, як всі» в ситуацію «він такий же, як інші». Я зараз пишу фрази, які доводилось чути від знайомих. Двоє з них, проголосувавши у першому турі за Третяка, у другому віддали свої голоси за Шакирзяна. Щоправда, схоже, у штабі швидко зрозуміли свою помилку й атаку припинили. Однак все ж певну електоральну та іміджеву втрату це принесло. Але не вплинуло глобально на результат.
Ну й варто згадати про результати екзит-полів. Як сталось, що екзит-поли показали перемогу Шакирзяна, а переміг Третяк? От тут потрібно згадати за протестантський електорат. Коли оприлюднили результати опитування «Соціс», яке показувало лідерство Шакирзяна у 50 на 46 відсотків, то в абсолютних цифрах виявилось, що опитали більше 1900 тих, хто проголосував, а ще понад 800 — відмовились відповідати. Але ж ті, хто відмовлялись, вони ж за когось проголосували? У якому співвідношенні: 50 / 50 чи якось інакше? Дозволю собі припустити, що саме виборці-протестанти здебільшого відмовлялись від відповіді. Певна скритність характерна для цієї категорії. Вперше я з подібним зустрівся, коли вів виборчу кампанію у поліських районах Рівненщини. От вам і різниця цифр. Екзит-пол, проведений соціологічною групою «Вибір», був більш точним, оскільки показав майже рівність у 48 на 48 відсотків. Різниця між кандидатами була у десятих відсотка. У підсумку, у більш як три відсотки переміг кандидат від «ЄС» Олександр Третяк.
Що далі? Далі — перша сесія новообраної міської ради, призначення заступників голови та головне — обрання секретаря міської ради. Вже сьогодні почались переговори між різними групами про ту чи іншу кандидатуру на цю важливу посаду, яку в раді уже минулої каденції займав Сергій Паладійчук. Серед сьогоднішніх претендентів на секретаря ради називають Сергія Рибачка, Василя Харковця, Святослава Стельмащука — від «Рівне разом», Олега Осуховського — від «Свободи», Юрія Чаборая та Віталія Коваля — від «Слуги народу». Очевидно, будуть й інші. Але це вже інша історія і тема для майбутніх публікацій.
Олексій Кривошеєв.
