Чудо-трава її життя

2133 0

Невропатолог-фітотерапевт Інна Брижань не була у відпустці вже 20 років. Як тільки земля звільняється від снігу, вона увесь час у лісі та на болоті. У пошуках трав, які зцілюють людей.

Творчий експеримент у психлікарні Після закінчення Львівського медичного Інні Брижань запропонували роботу психіатра в Острозькій психлікарні, де працювати бажаючих не було. До лікарні якось привезли хворого на шизофренію студента з медучилища, стан його був тяжкий, і молодій лікарці стало шкода хлопця. Вона вирішила лікувати його за власною методикою. Це був, так би мовити, творчий експеримент, який мав вдалий фінал — юнак закінчив навчання в училищі й давно працює за спеціальністю. Але зі своєю колишньою лікаркою, зустрівшись на вулиці, ніколи не вітається, напевне, вона у нього асоціюється з надто важкими спогадами. Пізніше п.Інна працювала у міській лікарні Рівного, багато років поспіль викладала в медучилищі. У Рівному, несподівано для себе, почала відвідувати художню студію для дорослих, почала збирати бібліотечку з історії мистецтва. Потім почала частіше брати до рук гітару, на слух підбирати мотиви. З часом всі ці захоплення облишила, бо усе заступили трави.

Дуже важка праця Сусідом пані Інни був відомий ще у ті часи травознавець Іван Носаль. — Я знала, що він збирає трави, хоча про заняття таких людей раніше не заведено було багато говорити, — пригадує п.Інна. — До лісу їздити любила просто так, задля естетичної насолоди. Інтерес до траволікування, який з роками став професією, почався з моєї тяжкої недуги. Рік лікування не приніс ні одужання, ні навіть полегшення. Іншого виходу не було, як звернутися до Носаля. І вже через п’ять днів хвороба перестала турбувати. Тоді він сказав: «Учись, якщо хочеш, але май на увазі: це дуже важка праця, на яку треба покласти життя…» Спочатку фітотерапевт-початківець заготовляла трави для потреб власної сім’ї на той випадок, якщо хтось захворіє. Одночасно почала збирати власну бібліотеку з наукової ботаніки і штудіювати її, адже цей предмет у медінститутах тоді не викладали. Хоча книги були різними мовами, та розібратися допомагала латина. А потім почали звертатися й колеги-медики з проханням зарадити тяжким хворобам. Іван Носаль учив складати індивідуальні рецепти для кожного пацієнта, цей принцип він вважав однією зі складових успішного лікування, так робила і його учениця. Бачачи й аналізуючи свої результати, п.Інна зрозуміла, що може. Справа була в офіційному документі міністерства. На той час курс фітотерапії був лише у Ленінградському інституті вдосконалення лікарів. І ось документ був у руках, у 1992 році невропатолог Інна Брижань пішла працювати в обласну лікарню фітотерапевтом.

«Три в одному» Лише переступивши поріг дому п.Інни, відчуваєш концентрований запах сухого зілля. — Деякі мої знайомі приходять сюди тільки для того, щоб подихати, — сміється вона, але й сама, видаючи пацієнтам пакуночки зі спеціально підібраними зборами, мимоволі вдихає запах. — Кожна банка з травою, а їх у мене 250 видів, тепер має своє місце, і кожен листочок, кожна квіточка зберегла природний колір, ніби щойно зірвана. Це показник того, що біохімічний склад рослини повністю збережений. У цій частині будинку я не живу, тут лише трави. Рослина налагоджує інтимний життєвий процес клітини, і жодна лабораторія в світі не спроможна створити таких умов, медикаменти не проникають всередину клітини, вони діють лише на стадії регуляції й тому не можуть подолати сутності хвороби, — стверджує п.Інна. Нині серед тих, хто лікується за методиками Інни Брижань, більше американців, ніж рівнян. Деякі пацієнти з-за океану зізнавалися, що витратили на лікування десятки тисяч доларів, і лише тут, за рецептами і з травами п.Брижань, одержали бажаний результат.


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Коментарі (всі коментарі проходять модерацію)

Залиште вiдповiдь

Читайте також