Більше року в селі Вербівка, що в Дубровицькому районі, триває конфлікт між директором місцевої школи Анатолієм Розановичем та керівницею Висоцької ОТГ Людмилою Гурою. Про їхнє протистояння селяни уже складають легенди. Дійшло навіть до звільнення директора школи з роботи. Але нещодавно освітянин здобув перемогу в Рівненському апеляційному суді. Тому з дня на день чекає документів з виконавчої служби, щоб поновитися на роботі.
Суд визнав, що його було звільнено неправомірно. Окрім поновлення на роботі, об’єднана територіальна громада має сплатити йому 196 тис. грн. зарплати, якої він позбувся через звільнення, понад 4 тис. грн. лікарняних та 10 тис. грн. як компенсація за завдану моральну шкоду.
Анатолій Розанович, звільнений директор Вербівського НВК:
— Рік тому в нас створили об’єднану територіальну громаду, яку очолила дружина заступника директора місцевого лісгоспу Людмила Гура. Одразу після обрання вона почала вибудовувати свою вертикаль влади. Коли почали ухвалювати нові статути шкіл, то вона хотіла зробити так, щоб без депутатського корпусу одноосібно призначати керівників будь-якого навчального закладу, вчителів та інших працівників. У мене була інша думка, бо це суперечить Закону про освіту. Ще тоді мене попередили, щоб я не пхав носа у ці справи. Було сказано, що через свою активність я позбудуся посади. Згодом мені навіть заборонили відвідувати сесії ради об’єднаної громади. Проти мене налаштували й деяких батьків. До школи почали приїздити перевірки. Тоді усе й почалося.
У листопаді 2016 року один хлопчик намочив ногу в протипожежній водоймі, яка знаходиться біля школи. Її вирили ще у 80?х роках — бо колись у нас згоріла школа лише через те, що не було звідки брати воду, щоб вогонь загасити. Не раз я пропонував обгородити ту водойму парканом. Але мені постійно говорили, що на це немає коштів. Після того, як хлопець намочив ногу, я викликав його батьків. Дитину забрали додому. Відбулася розмова з його мамою, яка запевнила, що не має до нас жодних претензій. Але через шість місяців після цього інциденту ця ж мама написала заяву, що її дитина через це захворіла. Після цього голова мені дала першу догану. Хоч коли я почав розбиратися у документах, то з’ясувалося, що школяр захворів на простуду через десять днів після того, як намочив ногу. Другу догану мені дали за те, що я в робочий час їздив на прийом до голови Дубровицької РДА. Хоч усі були попереджені про нашу поїздку, але сільський голова приїхала до школи та виписала мені догану.
Пізніше відбулося узагалі таке, що можна знімати фільм. Перед Великоднем я пофарбував лавку біля школи. Однак під вечір йшла компанія підлітків напідпитку, які захотіли її пошкодити. Одного з них я знаю, це син моєї троюрідної сестри. Я їй зателефонував. Після цього вона забрала додому свою дитину, а хлопець затаїв на мене образу. Як тільки ми з ним зустрічалися, то він показував мені середній палець. Це тривало довго. Якось він з компанією підлітків роз’їжджав по селу на авто та при всіх показав мені середній палець. Я підійшов до машини, відчинив двері та попросив більше такого не робити. Але він плюнув мені в лице. Я взяв його за барки та трохи налякав. Хоч усі розуміють, що завдати шкоди я йому не міг, як педагог. Бо це потім позначилося б на моїй кар’єрі. Через деякий час у поліції вже була заява, що я його побив. Насправді виявилось, що хлопці були в іншому селі на дискотеці та отримали на горіхи. Відповідні фотографії цього інциденту з характерним підписом є в соцмережі та у матеріалах справи.
Про цей інцидент через тиждень стало відомо Людмилі Гурі. До мами цього хлопця приходив її заступник та дільничний. Як вона мені розповіла, її змусили написати заяву, що це я зробив. Ця жінка отримує соціальну допомогу від держави, і її налякали, якщо вона не напише заяву, то усю виплачену допомогу доведеться повернути. Хоч немає жодних висновків поліції та ця справа, м’яко кажучи, тріщить по швах, але мене все одно звільнили з роботи за вчинок, несумісний з педагогічною діяльністю. Лише тому, що у мене є всі документи, суд став на мою сторону.
Людмила Гура, керівник Висоцької ОТГ:
— Однозначно будемо подавати касацію у Верховний суд України. Адже виходить, що громада винна цьому чоловіку 210 тисяч гривень, а це — значні кошти. До нас уже написали звернення батьки цієї школи, якщо він повернеться, то не пустять дітей на уроки, та вчителі. Усі називають його авторитарною особистістю. Плануємо зібрати виїзне засідання виконкому, на якому й вирішимо, що з ним робити. Бо нам потрібен спокій у селі. До цих усіх ситуацій ми туди не раз приїздили, щоб примирити між собою людей, але Розанович і слухати нас не хотів.
Я спокійно реагую на його звинувачення в мій бік. Усі знають, що я немолода людина, тому не маю жодних амбіцій. У мене в тому селі навіть родичів немає, щоб призначати на посаду директора якусь свою людину. Повірте, він би й далі працював у школі, якби не трапився цей інцидент із побиттям дитини.
Богдан СЛОНЕЦЬ.
