Як дорослі можуть допомогти дитині уникнути психологічної травми під час обстрілів та сирен? Поради від головного санітарного лікаря Рівненщини Романа Сафонова. Лікар каже: батьки насамперед мають допомогти самим собі. Щоб малюки не лякалися, потрібно, щоб не боялися дорослі, які перебувають поряд з ними.
Усім добре знайома ситуація, коли зовсім маленька дитина, зіткнувшись із чимось неприємним, спочатку дивиться на старших, намагається зрозуміти, як вони ставляться до того, що трапилося. Якщо мама злякалася, малюк теж засмутиться і заплаче, а якщо вона спокійно, підбадьорливо посміхається, дитина теж, скоріше за все, відразу заспокоїться.
Що відповідати на їхні запитання?
Не варто загострювати увагу на зовнішній загрозі, на тому, що вороги нашої країни бажають нам зла, намагаються завдати шкоди. Краще коротко сказати, що за сигналом потрібно перейти в захищене приміщення, тому що воно надійніше за інші кімнати. Тепер треба бути тут. Якщо малюки наполегливо питатимуть, чому не можна виходити, можна сказати, що тут зараз безпечніше і спокійніше.
Чи потрібно міцно притискати до себе дитину?
Цього робити не потрібно, тим більше якщо малюк не відчуває дискомфорту. Навпаки, те, що відбувається, найкраще уявити як гру. Діти саме так і сприймають подібну ситуацію, якщо дорослі не заражають їх своєю тривогою та занепокоєнням.
Коли батьки та вихователі зберігають спокій і вміють передати дітям відчуття впевненості, труднощі у них, скоріше за все, виникнуть насамперед з підвищено активними, рухливими хлопцями, яким важко перебувати у закритому приміщенні, не маючи можливості вільно побігати та пошуміти.
Як поводитися з дітьми віком до 3 років
♦ дотримуйтесь режиму дня: харчування, сон, ігри;
♦ намагайтеся дотримуватися спокою у присутності дитини;
♦ якщо дитина вже розмовляє, спробуйте дати прості назви сильним емоціям та обговорюйте з нею те, що відбувається, простою зрозумілою мовою;
♦ дайте дитині іграшки, які частково полегшують сприйняття важких моментів (наприклад, іграшковий набір лікаря, іграшкову машину швидкої допомоги тощо).
та від 3 до 6 років
♦ вислухайте дитину, навіть якщо вона розповідає те саме знову і знову;
♦ поважайте страхи дитини й давайте їй стільки часу, скільки потрібно, щоб з ними впоратися;
♦ захищайте дітей від непотрібних стресів та сильних вражень, обмежуючи перегляд телевізійних програм, «страшних» фільмів;
♦ допоможіть знайти назви сильним емоціям, що вони переживають;
♦ якщо у дитини кошмари, поясніть їй, що це через страхи, й з часом вони пройдуть. Заспокоїти під час сну може невеликий світильник чи м’які іграшки у ліжку.
