«Верес» — «Оболонь» — 0:2 (0:2)
Чемпіонат України. 27 тур. 3 травня. Рівне. Стадіон «Авангард». 2000 глядачів.
«Верес»: Кожухар, Сміян (Шевченко 80), Вовченко, Гончаренко, Куція, Харатін, Кльоц (Вендел 67), Дахновський, Шарай (Луан 62), Степанюк (Гайдучик 62), Годя (Протасевич 46).
«Оболонь»: Марченко, Стасюк, Дубко, Приймак, Карась, Ільїн, Черненко (Груша 57), Курко (Мороз 73), Вітенчук (Слободян 80), Тарануха (Бичек 57), Устименко (Блізніченко 57).
Голи: Тарануха 27, Ільїн 42.
Перша зустріч «Оболоні» з «Вересом» у поточному чемпіонаті, яка відбулась у Києві восени минулого року, показала, що це команди приблизно одного рівня. Відповідним був і результат — нульова нічия. А потім команда з Рівного завдяки різним причинам набрала набагато більше очок, ніж команда з Києва. Тож на фініші турніру «Верес» заздалегідь забезпечив собі місце у лізі на наступний сезон, а «Оболонь» саме тепер вирішує цю задачу. Те, що рівняни цієї весни вистрибнули трохи вище, ніж заслуговували, стало зрозуміло ще у минулому турі коли «Верес» був розгромлений у Полтаві. Стало зрозуміло, що без граничного ентузіазму без того, щоб віддавати усі сили у боротьбі за кожен м’яч, команда не здатна давати хоч якийсь пристойний результат. І коли у минулому турі суперник був за складом гравців очевидно сильніший, то тепер до Рівного приїхала команда нічим не краща за «Верес». Але «Оболоні» були дуже потрібні очки!
Щодо «Вереса», то команда не могла грати не на повну силу перед власною публікою і спонсорами. Але мотивація гостей була вищою, а щоб забивати за рахунок майстерності, треба цю майстерність мати. Гравці команди господарів врешті вирішили показати не футбольну, а акторську майстерність. Це коли футболіст «малює» порушення з боку суперника, карколомно падаючи після найменшого до цього суперника дотику. Звісно, що арбітри, коли вони не зацікавлені допомогти «малювальникам», все це добре бачать і у підсумку або не реагують на згадані падіння, або карають падаючих попередженнями «за симуляцію». Арбітр гри з «Оболонню» пішов другим шляхом. Спочатку він попередив Годю, який здійснив перед ним акробатичний етюд, а потім показав за те ж саме жовту картку Куції, в якого вона виявилась другою. Як наслідок — вилучення і «Верес» у чисельній меншості. За такі дії глядачі на стадіоні почали дружно звинувачувати арбітра у певній статевій орієнтації, що практично зняло відповідальність власне з команди, яка вже до цього встигла пропустити м’яч у власні ворота. Після чергової помилки Вовченка на ударну позицію вийшов Тарануха і так налякав голкіпера господарів Кожухаря, що той навіть не підняв руки, аби спробувати відбити м’яч, що пролетів у нього над головою. А згодом під згадане вже скандування публіки на адресу арбітра той же Кожухар відбив м’яча прямо на ногу Ільїну, який подвоїв рахунок.
Справу було зроблено — «Оболонь» у другій половині гри зберігала зручний для себе результат, а «Верес» не дуже успішно атакував. А що? Винна ж не команда, а арбітр! Якщо ж серйозно, то провальний виступ команди у двох останніх матчах може мати різні причини. Чув навіть певні підозри з боку уболівальників. Виглядає, що дві поразки поспіль зумовлені насамперед рівнем гри «Вереса», який не зміг підтвердити досить високе місце у таблиці відповідного рівня грою в усіх матчах. Команді елементарно не вистачило класу. Це було ясно і до того, але ж хотілося сподіватися на диво. Дива ж у футболі трапляються лише тоді, коли це комусь дуже-дуже потрібно. Що саме потрібно нинішньому «Вересу» — ми побачимо вже влітку, коли дізнаємося, в якому складі команда готуватиметься до наступного сезону. А поки що слід скористатися нагодою ще тричі побачити у грі «Верес» зразка весни 2025 року. Щоб потім згадувати цей не такий вже й поганий сезон!
Микола НЕСЕНЮК.
