Найнадійнішими парасольками вважають тростини. Їх не зламає вітер, спиці не погнуться і не протруть тканину. Хоча вони мають свої мінуси — їх легко загубити чи забути десь, не завжди зручно постійно носити у руках, а в сумочку вони не влізуть. В якісного виробу, що служитиме роками, спиці мають бути тільки зі сталі. Від неякісних алюмінієвих їх можна відрізнити за кольором: сталеві — блищать, а алюмінієві — матові. Купол якісної парасольки виготовляють із поліестеру.
Існують моделі у три, чотири і навіть п’ять складань. Чоловічі є у два складання.
Найчастіше покупці обирають парасольки у три складання з другою карбоновою спицею. Завдяки їй парасоля стає більш гнучкою, еластичною, на вітрі не ламається. Та все ж найкраще мати дві моделі — одну маленьку, яка легко поміститься в сумці і яку можна взяти із собою, не знаючи напевно, чи буде дощ, і тростину, яка у негоду надійніша.Купуючи парасолю, треба також звертати увагу на стрижень. Чим товстіший — тим кращий. Тоді від сильного вітру не погнеться. А ось із чого зроблена ручка — не важливо, аби було зручно тримати.
Жінки часто вибирають однотонні парасолі. Найчастіше — улюбленого кольору або під колір верхнього одягу. Багатьом подобаються картаті. Стали популярними ексклюзивні моделі з чорним фоном і намальованими нотами та композиторами, або з краєвидами міст, переважно австрійських чи німецьких, а також із зображенням пам’яток архітектури Києва.
Чоловіки залишаються вірними класичним чорним парасолькам. Серед представників сильної половини людства збільшився попит на тростини.
Після дощу парасолю треба скласти й повісити, щоб стікала. Розкладати не треба, бо мокра тканина розтягується, тому купол з часом провисатиме.
