Довічне позбавлення волі з конфіскацією майна — такий вирок оголосив Апеляційний суд Рівненської області мешканцям с. Стара Носовиця Дубенського району 35-річному Олександру Гаврилюку та 30-річному Юрію Кузику, які займалися розбоєм і позбавили життя чотирьох односельчан.
Про окремі події у Старій Носовиці «РВ» вже писала. Із закінченням суду з’явилася можливість викласти факти повніше. ...Шостого грудня 2007 року сусід пенсіонерів Гаврилюків звернув увагу, що у літній кухні, де тимчасово мешкали старенькі, не світиться. Зайти до помешкання сусід наважився лише з місцевою медсестрою: мертві закривавлені тіла 72-річної Надії та 74-річного Михайла лежали на підлозі неподалік одне від одного. За підозрою у скоєнні вбивства стареньких правоохоронці майже одразу затримали... їхнього 34-річного сина Олександра, якого вони взяли з дитбудинку в Донецькій області ще 4-річним хлопчиком і якого до останніх днів мали за рідного. Затримали тоді й товариша Олександра, 29-річного Юрія Кузика. Як з’ясували слідчі, обидва чоловіки ніде не працювали, перебивалися тимчасовими заробітками, пиячили, часто не ночували вдома і їм завжди бракувало грошей. — Щось недобре коїться з моїм сином, агресивний, все гроші в мене просить. Боюся, як би не вбив мене, — скаржився односельчанину напередодні своєї смерті Михайло Гаврилюк... Слідчі з’ясували, що чоловіки, увійшовши в будинок стареньких, забили їх до смерті металевим інструментом для ремонту взуття. З оселі вбивці забрали усі заощадження пенсіонерів — близько восьми тисяч гривень. Частину грошей, які вони не встигли витратити, міліціонери вилучили, а їх самих, зважаючи на обставини злочину, відправили на психіатричну експертизу. Медики визнали, що обидва є осудними, тож можуть відповідати за скоєні злочини. Подальші події додали слідчим роботи. Олександр і Юрій написали ще дві «явки з каяттям». Так, вони зізналися, що 15 жовтня 2006 року після пиятики з 27-річним односельчанином Валентином Мельничуком зарубали його сокирою, а тіло відвезли велосипедом на хутір та викинули у старий глибокий колодязь біля села Птича. У вказаному колодязі міліціонери справді знайшли залишки людини. Коли свого часу дружина Валентина заявила про його зникнення, міліція вирішила, що чоловік міг поїхати на заробітки, де часто бував, але з якихось причин не попередив про це рідних. Засуджені також зізналися в тому, що 29 січня 2007 року вони після спільного розпивання спиртного з Володимиром Кутінським задушили його та інсценували, нібито було самогубство. Дубенські правоохоронці й тут виявились не на висоті: вони констатували, що Володимир наклав на себе руки. Після цих зізнань слідчі провели низку експертиз, у тому числі й ексгумацію трупів. Результати повністю підтвердили свідчення убивць. — В ході судового слідства підсудні свою вину визнали повністю, — розповіла державний обвинувач у справі Кристина Вихотень. — Олександр Гаврилюк відмовився свідчити лише стосовно вбивства своїх батьків. — Підсудні, хоча й зізналися у скоєному, але кажуть, що сумління їх не мучить, — говорить адвокат засудженого Юрія Кузика Володимир Шоцький. — Передбачаю, будуть оскаржувати вирок до Верховного Суду, просити пом’якшити їм покарання. Якщо Верховний Суд залишить вирок без змін, можна буде ще подавати клопотання про помилування до Президента.
