Рівенський фотограф Анатолій Мізерний напередодні Нового року вирішив потішити місцеву мистецьку еліту та відкрити другу в Рівному фотогалерею. Галерея «Вертеп» розташувалася у фойє другого поверху драмтеатру. Місце не випадкове, адже фотохудожник відомий своєю співпрацею з театром, та й поєднання таких мистецьких закладів — річ традиційна.
— Раніше в театрі було багато виставок, іще у вісімдесятих роках у рамках студії «Самовидець» на малій сцені. З моїх останніх можна назвати експозицію «Багатоликий Морозюк» до ювілею народного артиста Георгія Морозюка. Тому ідею створити саме тут постійну галерею я виношував давно. Штат театру зараз менший, ніж раніше, а тому фотографії всіх акторів вмістились у фойє першого поверху. А ось стіни другого були порожніми. Загалом, у багатьох театрах Києва, Москви якщо є вільне місце, то його одразу займають картинами чи фотографіями, підвали перетворюють на арт-кафе і т.д. Я розповів про свою ідею директору Володимиру Петріву, він погодився. Над назвою думали довго — хотіли дати галереї ім’я «Барабан» (оскільки стіна, на яку вішаються роботи, напівкругла), «Другий поверх». Але оскільки відкривати її ми вирішили напередодні Різдва та Нового року, то й вирішили назвати символічно. «Вертеп» — це своєрідний театр у театрі. — У Рівному, де не так багато шанувальників фотомистецтва, є вже одна фотогалерея... — І чим більше їх буде, тим краще. Ми ні в якому разі не робили альтернативу галереї «Час», ми цілком можемо співпрацювати. Хоча у нас орієнтація трохи на іншу публіку. Наприклад, протягом свят відбувались дитячі ранки, а батьки, поки йшла «Снігова королева», мали можливість переглянути фотороботи. Або коли у театрі аншлаг, чи то на наших виставах, чи то на гастрольних — вже декілька сотень глядачів фотохудожнику за вечір забезпечено. Наш народ не дуже полюбляє спеціально ходити до виставкових зал, а тут приходиш переглянути виставу й «бонусом» отримуєш ще й професійну фотовиставку. Крім того, в театрі відбувається багато різних офіційних заходів, зібрань — і наші експозиції теж можуть бути непоганою прикрасою. — Відкрили галерею «Вертеп» ваші роботи разом із творами Олександра Харвата та Олександра Купчинського. Чим зумовлений такий вибір «партнерів»? — Я зумисне не хотів робити «персоналку», щоб не казали потім: Мізерний створив собі фотогалерею. Виставкових робіт у мене вистачає, проте ми порадились з Харватом, вирішили запросити третім Купчинського — в результаті, як відзначали відвідувачі, ми доповнювали один одного, адже митці різні, але не конкуренти, а тому й роботи несхожі. На відкритті нам допомагали актори театру, які перевдягнулися в костюми різних епох, Євген Самусенко створював затишну атмосферу своєю неперевершеною грою на саксофоні. Хтось із гостей зауважив, що нарешті повернулися часи світського спілкування, коли в одному колі можуть зустрітися й художники, й музиканти, й актори, й журналісти, й просто шанувальники мистецтва. — Що у вас серед найближчих планів? — Я хочу в лютому відкрити експозицію давнього друга рівенських фотографів Тані д’Авіньон. Вона має можливість багато їздити Україною, іншими державами, а тому їй завжди є що показати. Також маю бажання до Дня театру в березні зробити таку собі навколотеатральну виставку — показати наших акторів у житті, на сцені в образі, інші цікаві театральні ситуації.
