Нещодавно Рівенський драматичний театр завершив свій черговий театральний сезон. Сезон, багатий на цікаві й визначні, як для нашого театру, події, закінчився однією з нових вистав — «Гальшкою Острозькою».
Ще в листопаді минулого року, коли сезон тільки-но відкривався, директор театру Володимир Петрів скаржився на одвічну проблему — небажання Міністерства культури фінансувати провінційні театри, тобто перманентно закладу «світила» відсутність коштів. Здавалося, нічого цікавого глядачу очікувати не варто — ідеї ідеями, мистецтво мистецтвом, а без фінансів — нікуди. Може, безмежна фанатичність, а може, непередбачувані коштовливання призвели до того, що проектів, причому, не надто дешевих у Рівному протягом осені, весни та початку літа вистачало. Іще перед відкриттям з акторами сталася прикра подія — під час гастролей в Луцьку на двох молодих працівників театру напали хулігани, жорстоко побивши з невідомих причин. Це не стало приводом для завершення театральної кар’єри. Навпаки, і Андрій Шевчук, і Руслан Кримчак почали частіше з’являтися у виставах. Шевчука навіть можна назвати одним з кращих виконавців у «Гальшці». Прем’єрний показ першої вистави відбувся в листопаді минулого року. В час, коли великої популярності в Росії набули мюзикли, рівняни вирішили поставити й свій. «А Рим палав... коханням» був менш масштабним і менш дорогим, але при цьому енергійним і цікавим. Цю ж виставу вибрав актор Анатолій Лозовський (він там грає кмітливого раба Псевдола) для свого бенефісу, що відбувся в квітні та був присвячений його п’ятдесятиріччю. Але до цієї події театр пережив ще одну прем’єру. В лютому відбулася розрекламована прем’єра вистави польського режисера Богдана Поремби «Літо в Ноані» з народною артисткою Ніною Ніколаєвою та Андрієм Куделею у головних ролях. Тому історія кохання Фредеріка Шопена та Жорж Санд виявилася малоцікавою, затягнутою, з явними переграваннями акторів. Через декілька місяців колектив театру почав співпрацювати з відомим столичним режисером Мирославом Гринишиним і сценаристом Андрієм Батьковським. Першою спільною працею стала «Гальшка Острозька», де автори звертають свій погляд на українську, а саме рівенську історію. Актриса Галина Цьомик грає палку патріотку своєї землі, князівну Гальшку, котра стає об’єктом інтриг. У дечому на поверхню, на думку деяких критиків, у виставі спливала занадто емоційна гра акторів, чим і не сподобалась тим самим критикам — в Івано-Франківську на фестивалі вистава була сприйнята «не дуже». Але в цілому постановка та драматичні перипетії рівенському глядачу сподобались. «Апофеозом нашого апогею» в театральному сезоні став Шекспір. Точніше, його комедія «Віндзорські жартівниці», яку Гринишин і Батьковський перемалювали на сучасний лад, обізвавши спочатку «Фальстафом», а потім «Рогоносцем». Про цей проект мова почала точитися задовго до прем’єри 29 червня. А вся «сіль» була в тому, що дія переносилася зі сцени театру в його ж дворик, де спорудили невеличку сцену та більш як 250 глядацьких місць. Вистава просто неба, яка, попри всі голосні заяви авторів, не була «вперше в Україні», все ж явищем театрального Рівного стала. Глядачів вражав ефект присутності — події відбуваються «перед носом» публіки, на сцені з’являється автомобіль тощо. Трохи невдало було з акустикою та останніми рядами, глядачі з яких майже нічого не бачили. Народний артист України Федір Стригун, який привіз у Рівне «Неаполь — місто попелюшок», назвав «Рогоносця» якісним буфонадним проектом. До речі, про гастролерів. За минулий сезон рівняни мали змогу бачити таких відомих акторів, як Спартак Мішулін, Людмила Чурсіна, Арістарх Ліванов («Імператриця»), Ірина Алфьорова та Андрій Соколов («За зачиненими дверима»), Наталя Крачковська (Коханці... та кругле ліжко») й інших московських зірок кіно та театру. Цікавою виставою був «Фердинандо» Романа Віктюка. Але найбільше захоплення публіки, мабуть, викликала соціально-романтично-трагічна казка «Неаполь — місто попелюшок» Львівського театру ім. Заньковецької у постановці Федора Стригуна.
