Кожен другий мешканець нашої області — передплатник газет та журналів, переважно загальноукраїнських видань. Якщо у 1999 році в області було передплачено близько 280 тисяч примірників видань, то у 2007-му їх було понад півмільйона. Поштовики сподіваються, що й у наступному році передплатників не поменшає. Директор Рівненської дирекції «Укрпошти» Василь Глущук пригадує часи, коли в області передплачували близько 3 мільйонів примірників періодичних видань.
Кожен другий мешканець нашої області — передплатник газет та журналів, переважно загальноукраїнських видань. Якщо у 1999 році в області було передплачено близько 280 тисяч примірників видань, то у 2007-му їх було понад півмільйона. Поштовики сподіваються, що й у наступному році передплатників не поменшає. Директор Рівненської дирекції «Укрпошти» Василь Глущук пригадує часи, коли в області передплачували близько 3 мільйонів примірників періодичних видань. Рівненська дирекція нині утримує 451 відділення зв’язку в області, усього ж на пошті в області працює понад 2,5 тисячі людей. Значна їх частина — це листоноші. Робота цих людей, особливо сільських листонош, у нашій країні десятиліттями, а то й століттями мало змінилася. У закарпатському селі Турія-Ремета стоїть чи не єдиний в світі пам’ятник тамтешньому листоноші Федорові Фекеті, який загинув, доставляючи пошту у віддалене село. Він зображений на повен зріст, ніби ступає з каменя на камінь, переходячи гірський потік. І зараз листоношам, а це переважно жінки, за невелику платню доводиться долати до віддалених сіл по 10 кілометрів з важкою сумкою, і в гірські села, і у віддалені поліські. І хоча у часи електронної пошти люди стали рідше писати одне одному листи, однак пошта традиційна була і буде. — Брак коштів не дає змоги оновлювати сільські поштові відділення, обладнати їх сучасною технікою, створити належні умови для персоналу, — каже Василь Глущук. — І все ж ми знаходимо можливість забезпечити листонош спецодягом, спецвзуттям та велосипедами, на придбання цього виду транспорту ми спеціально виділяємо матеріальну допомогу. Пан Глущук нарікає на відсутність фінансової підтримки з боку держави, адже пошта — державне підприємство й живе за ті кошти, які сама заробляє. Тож нині Рівненська дирекція (в інших областях — їхні обласні дирекції) попереджає про ймовірне підвищення з наступного року вартості своїх послуг, зокрема, за доставку періодики, що позначиться на вартості передплатних видань. І наводить аргументи: пошта Великобританії щорічно одержує державні субсидії на підтримку відділень у віддалених районах країни; уряд Швеції також виділяє пошті кошти на утримання сільської мережі; пошти Японії та США звільнені від сплати податків, а тому американські поштарі мають змогу безкоштовно надавати свої послуги людям з вадами зору.
