Готель «Україна», що в центрі Рівного, отримав ліцензію на ведення грального бізнесу — одним із перших в Україні. Наприкінці березня уряд затвердив умови, за яких така ліцензія видається. А торік у липні Верховна Рада ухвалила закон про гральний бізнез. Досі ж, ще з 2009 року, азартні ігри в Україні були під забороною. Зали з ігровими автоматами дозволяють відкривати тільки в готелях, які мають три-п’ять зірок, а в чотири-п’ятизіркових — казино. Готель «Україна» має чотири зірки, але розповідати, що саме там планують відкрити, в адміністрації відмовилися.
Попри заборони грального бізнесу, частина таких закладів упродовж 10 років і досі працювала підпільно. За даними поліції, тільки минулоріч на Рівненщині виявили і припинили діяльність 125 нелегальних гральних закладів, вилучили 508 одиниць обладнання.
Про особливості ведення такого специфічного бізнесу ми вирішили розпитати Сергія Пандрака, який ще у 1996 році відкрив одне із перших казино у Рівному — «Сова», що працювало на вулиці Гагаріна аж до 2009 року.
Сергій Пандрак стверджує, що нелегальні заклади тоді «кришували» правоохоронці, і його також «спокушали» піти у підпілля:
— Гральний бізнес щоквартально платив за патенти на ігрові столи: рулетки, карточні столи, більярд, ігрові автомати. З 1992 року ці суми постійно змінювались. В 1996 році я відкрив невеличке казино, де була одна рулетка та два карточних столи. Перший патент за рулетку коштував 4 тисячі гривень, за карточний стіл — 3 тисячі. До 2005 року вартість за рулетку зросла з 4 до 48 тисяч гривень. На той час у гральних будинках могло бути по 10 рулеток, 30 карточних столів, 50 гральних автоматів тощо.
Чому фірми проплачували за патенти на кілька років уперед? Бо щороку збільшувалася ціна патенту. Третина класичних казино пішли в підпілля й почали платити «данину» податківцям, а зали гральних автоматів платили щомісячну «данину» тодішній міліції. Наприклад, у Рівному на той час було чотири казино, три з яких пішли у підпілля й почали платити по 80 тисяч гривень у місяць. Мені також надходили пропозиції від податківців і міліціонерів піти в підпілля, але чомусь таксу називали 130 тисяч. Таку суму обґрунтували тим, що приміщення було в моїй власності, а не в оренді, як в інших. Звісно, я на це не пішов і перепрофілював бар-казино у бар-ресторан «Сова». За два місяці до початку пандемії я взагалі закрив ресторанний бізнес.
Зараз навіть за сприятливих обставин, каже п.Сергій, не відкрив би гральний бізнес, бо, пояснює — він надто складний і «чорний»:
— 300 тисяч гривень податку надходило в бюджет від казино «Сова», а також державна казна поповнювалася від патентів за ігрові столи. Це важкий бізнес — ти маєш проблеми, тебе піднімають посеред ночі, держава бере 30% від виграшу клієнта, від цього — постійні скандали. Найбільше мені надокучали п’яні міліціонери. За роки існування «Сови» міліціянти двічі влаштовували мені «маски-шоу»: у 1998 й у 2005 році. Понад 20 спецпризначенців з автоматами, з двома «медвежатниками» вибивали двері, вдиралися до закладу. Податківці запропонували відкрити підпільне казино, звернулися до директора, той — до мене. Я сказав йому передати податківцям, щоб ішли на…
Нині вартість ліцензії на азартні ігри залежить від розміру мінімальної зарплати, встановленої на 1 січня року, в якому вона видається. Кошти за неї сплачуються щорічно рівними частинами. Станом на 1 січня 2021 року мінімальна зарплата в Україні становила 6 тисяч гривень, відповідно, ліцензія на азартні ігри коштує 180 мільйонів гривень. За проведення азартних ігор у залах гральних автоматів потрібно заплатити 45 млн грн, за азартні ігри в онлайн-казино — 39 млн грн. Найдешевше поставити ігровий автомат — на рік потрібно платити тільки 36 тис. грн.
За ведення грального бізнесу без ліцензії передбачено штрафи — від 170 до 680 тисяч гривень, за повторне порушення — від 680 до 850 тисяч гривень або ж позбавлення волі.
Дарія БОРИСОВИЧ.
