— Близько півтора року тому я знайшов свого кота мертвим за три кілометри від дому, в лісі. Його вбили з двостволки, – розповідає Олександр Романишин. — Я підозрював, що це зробив мій односельчанин. І звернувся з усною заявою про вбивство кота в Рівненський райвідділ міліції. Там мені сказали, що вбивством котів займається природоохоронна структура. Природоохоронна міжрайонна прокуратура направила мене в районну прокуратуру. Тоді ж за порадою працівника прокуратури я звернувся в райвідділ міліції вже з письмовою заявою. Реакція міліції на мої заяви звелась до перевірки дільничним мисливської зброї того чоловіка. Дільничний повідомив, що зброя почищена, знаходиться в сейфі і чоловіка не можна притягнути до відповідальності.
Після цього я мав чимало розмов з правоохоронцями, радив їм повчитись у німців та росіян, які затримали і покарали людей за жорстоке поводження з тваринами. Проте скільки не звертався, мене всюди відфутболювали, повідомляючи «про відмову в порушенні кримінальної справи в зв’язку з відсутністю складу злочину». З цією проблемою я звертався навіть до міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, проте мій лист було направлено у відділ громадської безпеки УМВС, проведено формальну перевірку і знову «відсутній склад злочину».
Олександр зневірився у своїх пошуках справедливості і хотів закинути цю справу, та через деякий час він втратив ще двох котів:
— Цього разу мої підозри впали на іншу людину, що мала зброю. Цей чоловік, як мені розповіли, любить потренуватись, стріляючи з неї по горобцях та котах. Знову йду в міліцію. Від правоохоронців я таки добився дозволу на проведення ветеринарної експертизи. Вона, як я й передбачав, засвідчила, що кота вбили. Я знову пишу заяви, наполягаю на розслідуванні. Проте всі наведені мною факти не мали для міліції значення. А одна високопоставлена особа, яку, очевидно, втомили мої наполягання, запропонувала мені пройти психіатричну експертизу. Це мене образило, тому я самостійно вирішив відвідати психіатра. Лікар, поспілкувавшись зі мною, зробив висновок, що я — психічно здорова людина. Проте довідку психіатр не видав, сказав, що для цього треба, щоб мене направили на обстеження або рідні, або з міліції. Я не проти — хай направляють. Чого мені боятись?
