Кожна людина потай сподівається жити вічно, хоча й розуміє, що, зрештою, залишиться від неї «лише купка попелу». Але якщо раніше вірили, що «дух в заветной лире мой прах переживет, и тленья убежит», то сьогодні народ намагається не сумувати за померлими. Більше того, люди змінюють похоронні обряди не для того, щоб віддати більше почестей померлому, який відійшов у світ інший, а щоб... порозважатися. Та ще й з допомогою високих технологій.
Мерця «зігнуть» у позу ембріона й вкладуть у яйце Увічнювати пам’ять про померлих може лише «людина розумна»: тварини не ховають родичів, не будують цвинтарів. Проте нові досягнення науки і техніки чомусь штовхають наших сучасників «назад, до предків». І саме наше покоління готове перейти той рубікон вседозволеності й немилосердності, про який попереджав письменник-фантаст Рей Бредбері. У своїй повісті «451 градус за Фаренгейтом» він зобразив суспільство без книг, у якому люди лише розважаються. Вони не встигають зупинитися, зрозуміти, що відбувається навколо. Саме в цих сапієнсів, які постійно веселяться, різко змінилося ставлення до померлих. «Обряд похорону вселяє смуток. Геть язичництво! Скасувати похорон! Оплакувати померлих — атавізм. Забудемо їх!» — говорив герой повісті. Читаючи, ми думали, що не доживемо до подібного стану душі й тіла, нехай і мертвого. Адже книги у нас поки ніхто не спалює! А от, дивися ж таки — дожили. Ти — борець за екологію? Ховай близьких в... яйцях. Екологічно чиста ідея створення меморіальних лісів спала на думку італійським дизайнерам Анні Сітеллі й Раулю Бретцель. «Ми представляємо смерть як можливість злитися з природою ще раз». Вони створили «Капсулу Мунді», або труну-яйце з «Крохмального пластика» — пластмаси на основі білка зернових і крохмалю інших рослин, яка швидко разкладається мікроорганізмами. На могилі замість хреста і пам’ятника потрібно посадити дерево, щоб небіжчики стали їжею для священного лісу, на який перетвориться кожен цвинтар. Яйце має висоту 150 см і ширину 90 см, тому що це «досконала форма, чия геометрія породжена вищою істотою», — вірять автори проекту. А якщо яйце — універсальний символ життя, то воно може стати і символом смерті. Для того, щоб помирати було приємніше — з думкою про повернення в цей світ — тіло небіжчика потрібно покласти в позу ембріона. Тоді «Капсула Мунді» стає схожою на посаджене в землю насіння. Важко уявити, як можна покласти захололого небіжчика в позу ембріона, але хоча сама ідея людяна, у ній є філософська думка, що вже радує. Проте ніхто ще не похований у подібному ембріонально-техногенному вигляді. Зате автори возять по світу виставку своїх яєць-трун. Вони вже побували в Австрії й Чехії, незабаром «Капсулу Мунді» будуть оглядати голландці. Особливо раді їй активісти зеленого похоронного руху. Є, виявляється, і такий.
ДНК мертвих введуть у яблуні Хоча «зелені трунарі» сьогодні змушені пропустити вперед «трунарів-трансгенників». Австрієць Георг Треммель і японка Сіхо Фукухара з Королівського коледжу мистецтв у Лондоні пропонують вводити фрагменти ДНК небіжчика в яблуні, створюючи не цвинтарі, а трансгенні сади. У них дерево — це і труна, і пам’ятник, і дерево вічного життя. «Трансгенний надгробок» спочатку був їхньою дипломною роботою. Через рік студенти перетворили її на проект «Біоприсутність», тому що методика нібито дозволяє людині жити вічно, щоправда, в іншому біологічному образі. Друзі збираються з рота людини з допомогою ватяної палички брати зразок ДНК, виділяти з неї фрагмент, вводити в клітину і вирощувати в лабораторії саджанець. Техніка складна і дорога, ввесь цикл займає півроку. Зате кожна клітина дерева буде містити людську ДНК. На проект британська організація NESTA виділила 35 тисяч фунтів ($61,5 тисяча), повернути які студенти мають намір, продаючи «трансгенні надгробки» по $35 тисяч за штуку. Але поки замовлень немає. Журнал New Scietist, правда,порадив шукати краще втілення ДНК у дітях і онуках, а український генетик Тетяна Глазко сказала: — У людини в геномі вже знайдені фрагменти, які є в дерева. А підхід студентів до проблеми пов’язаний з «дитячою хворобою антропоцентризму», коли людина раптом уявила, що вона — щось особливе в цьому світі. Насправді ж людина такий же «мурашник» клітин, як і саме дерево. Більше того, ДНК людини в рослини вчені давно вводять. Так, у реальні помідори були введені реальні гени людини, які захищають плоди від ранньої загибелі клітин, тобто допомагають їм довго зберігатися і не хворіти на вірусні захворювання. Звичайно, перетворювати на фетиш можна все, що завгодно, навіть фрагмент ДНК. Проте насправді подібні проекти — це чиста спекуляція на ДНК-технологіях і на жалобі живих за померлими.
«Наутілус» з трупів Втім, можна вболівати не настільки фанатично, як раніше, і не настільки «занаучено», як у випадку з ДНК. Наприклад, ви сплачуєте компанії «Вічні рифи» всього $2000 — за себе або «за того хлопця» — і принесений прах спеціалісти з екзопоховання змішують з бетоном і будують підводний риф. Найбільший — Атлантик — за $3200. Він «приваблює великі різновиди морської живності». Риф трохи менший — Наутілус — цікавий «для всіх типів живності». А от Акваріум — риф для підводної дітвори й коштує $1,5 тисячі. «Підводні трунарі» ще й гумористи: вони пропонують народу біднішому «вкатати» себе в Комунальний риф. Така собі братська могила з прахом кількох людей у бетоні обійдеться в $850 з «носа». На всіх рифах, крім Комунального, встановлюються бронзові дошки, а родичі одержують два сертифікати з координатами рифа. Документів можна замовити скільки завгодно, заплативши по $20 за кожен. І зовсім не на випадок втрати. Фірма пропонує використовувати його, «як подарунок на згадку родичам і друзям».
Мертвопис Якщо відправити прах матері або друга до рибок ви ніяк не можете, то спробуйте улюбленого небіжчика… приклеїти до картини. Вам допоможе американська компанія Jae’Us. Вона малює картини, використовуючи прах людей і домашніх улюбленців. Автор ідеї і глава компанії художниця Бетті Уілсон-Брокль спочатку увічнила так свою матір, щоб не ховати її на сімейній ділянці, яка знаходиться за 600 миль від найближчого родича. З праху Бетті створила декілька абстрактних картин і зверху, на клей, поклала прошарок попелу. Картини роздала родичам як різдвяні подарунки. Рідня задум оцінила, а з усіх боків посипалися замовлення. Те ж сталося з домашніми тваринами: «Коли мій дорогоцінний котик Персик помер, я не знала, що можу відчувати такий біль». Так з’явилася картина з прахом кота. З тих пір компанія Бетті створила близько 300 полотен, половина яких з прахом людей, половина — тварин. На картину іде 2-6 столових ложок праху: вистачить і для поховання, і для цілої картинної галереї. За «мертвопис» — це вічне життя в картинках — потрібно сплатити $700-$900. Так що сміливо переінакшуйте слова поета — «нет, весь я не умру, мой прах теперь в картине, он всех переживет и тленья убежит...»
Тещі шлях на Місяць Хоча за небіжчиком можна і зовсім не жалкувати. «Альтернативний кремаційний сервіс» у США розвивається бурхливо, їхні компанії придумали багато способів доставити собі задоволення, користуючись улюбленими останками. Так, техаська компанія Сelestis запускає прах у космос, куди відправила вже попіл 100 осіб. Звичайно, компанія не вивозить у космос ввесь прах, а тільки 7-грамові капсули. Сім грамів улюбленої тещі можна запустити на навколоземну і місячну орбіту, відправити в «подорож» у глибокий космос, але можна і присвоїти її ім’я найвіддаленішій зірці, світло якої до нас ніколи не доходить. Це, звичайно, жарт, але гроші за такі «жарти» беруть зовсім не смішні. Дати ім’я зірці — найдешевша послуга — $229. Адже дають ще й гарну карту зоряного неба. Очевидно, так зятів привчають до милосердя. Тому що місячний і глибоко-космічний вояжі обійдуться в $12,5 тисяч.
Смертельний феєрверк Але якщо теща дуже вже нелюбима, компанія Celebrate Life з Каліфорнії перетворить похорон на свято життя, влаштувавши феєрверк з прахом. На думку засновників фірми, традиційні похоронні обряди не залишають ніяких приємних спогадів, а тільки смуток і сум, про які хочеться забути. «Аніж лежати в дорогому ящику в землі, краще стати вогнем у небі», — говорять вони. На яхті родичі виходять в океан, починається служба, після якої над водою лунають вибухи феєрверка. Деякі снаряди модифіковані, і в них вміщений прах, який розвіюється над водою. І це всього за $3250, якщо в небо піде один снаряд з прахом, і $3750, якщо два.
Діамант з моєї бабусі Але всіх перевершила чиказька компанія LifeGem. «Ми відкрили спосіб виділяти вуглець під час кремації, — заявили її представники. — Цей вуглець ми поміщаємо в один із наших унікальних діамантових пресів, які копіюють жахливі сили природи — високу температуру і тиск. Діамант, якому необхідні мільйони років, щоб виникнути природним шляхом, ми тепер створюємо з вуглецю покійного за місяці». Вони стверджують, що можуть виростити камінці трьох кольорів — червоного, жовтого, блакитного вагою 1,5 карата і 25. Залежно від суми, яка варіюється від 4 до $28 тисяч. Можна домовитися і про діамант з улюбленого песика або котика. Дикість, звичайно, прости Господи! Але ж люди на цьому роблять бізнес. До речі, в усіх своїх рекламах компанія стверджує, що якість камінчиків, тобто те, що вони дійсно вирощені з праху і нічим не відрізняються від інших штучних діамантів, підтвердила Європейська гемологічна лабораторія. Проте директор її американського відділення Марк Гершбург заявив Бі-Бі-Сі, що нічого про це не знає. От сміху буде, якщо люди за такі гроші одержали скло чистої води. …Як не дивно, але герої книги Бредбері не були щасливі у своїх веселощах. В їхніх душах все одно оселився страх. Нам з книгами боротися вже не потрібно — вони нас і так не рятують. Проте природа захистить нас, щоправда, своїми жорсткими методами. І нехай нас не здивує, що погано закінчать люди, які сплять під картиною, з якої вночі на них буде спадати пилюкою прах матері, що «поїде дах» у «дивака», який вистрілив феєрверком у небо попіл свого друга, і що совість замучить зятя, який розвіяв у космосі прах тещі.
