Вже другий тиждень Америка смакує фотосвідоцтва про наругу американських тюремних наглядачів над іракськими полоненими. Американська громадськість роздивляється пози, в які ставили полонених, обурюється і вимагає покарати винних у «звірствах». Не сумнівайтеся, покарані будуть, коли вже сам президент США чи не щодня публічно перепрошує світову громадськість за поведінку кількох своїх громадян.
Вже другий тиждень Америка смакує фотосвідоцтва про наругу американських тюремних наглядачів над іракськими полоненими. Американська громадськість роздивляється пози, в які ставили полонених, обурюється і вимагає покарати винних у «звірствах». Не сумнівайтеся, покарані будуть, коли вже сам президент США чи не щодня публічно перепрошує світову громадськість за поведінку кількох своїх громадян. Все це було б неможливим без двох речей. Перше: всі ці приниження, яким піддавали полонених, акуратно зняли на камеру самі наглядачі. Друге: все це показує телебачення і друкує преса. Щодня. Аж до остаточного вирішення проблеми. Шкода, що у наших слідчих ізоляторах не транслюють американських телеканалів. Ото б посміялися хлопці над тими «звірствами» американських наглядачів. Бо в колись радянських, а нині в українських тюрмах із затриманими, підозрюваними, допитуваними і засудженими роблять інколи таке, що якби американські колеги спробували це повторити, то Джордж Буш назавтра б повісився від ганьби разом із всією своєю президентською адміністрацією. У нас ніхто вішатись не збирається. Окрім ув’язнених, які досить регулярно і цілком добровільно обирають саме такий спосіб позбавлення від тортур. Чому ми не Америка, чому ніхто не просить вибачення в покалічених у наших тюрмах та їхніх родичів, ніхто не подає у відставку? Одразу ж відкину всі можливі закиди в перебільшенні. Згадайте, як на проспекті Миру в Рівному міліціонер зненацька вбив із пістолета хлопчика. Була купа свідків, було доведено, що дитина ні в чому не була винна. І що? Вбивця спокійно продовжує працювати на своїй посаді вже четвертий рік. То це було на вулиці й при людях. Що тоді казати про тюремні камери, закриті від світу щільними дверима, високими огорожами і охороною з автоматами? Ну писала наша преса про звірства в українських тюрмах. Вміщувала свідчення очевидців. Детальний опис тортур, які взяті на озброєння сучасними українськими катами, можна вільно знайти в Інтернеті. І що після цього? Втомилася преса писати, а в Заходу свої проблеми. Бо не в пресі справа, а в нас самих. Цивілізовані американці дуже високо цінують власну свободу і людську гідність. Спробуй зачепи громадянина США у будь-якій точці земної кулі! Американці розуміють, що бути вільними людьми не можна, пригнічуючи інших. Саме тому вони карають тих, хто це робить, відмовляючи насильникам у праві називатися вільними громадянами. Хто принижує іншого, готовий бути принижений сам. І винуватий у нашому насильстві не окремий сержант, офіцер, генерал чи президент. Винні ми всі. Коли мовчимо, спостерігаючи за насильством. Чи то фізичним, чи то моральним. Тому наші кати можуть спати спокійно, одержуючи зарплати, пенсії, ордени та медалі. Світ так і не побачив жодного фотознімка зі сталінських таборів, де були закатовані мільйони. Жодного фото немає і з недавньої афганської війни, де наші хлопці з полоненими афганцями теж не Моцарта слухали. Та що там війна, коли в українській пресі ще не було жодного (!) фотознімка з української тюрми чи слідчого ізолятора. Статті про наші тюрми журналісти ілюструють знімками з московських тюрем. Тому дивіться, шановні, за «звірствами» американців і продовжуйте мовчати про звірства вітчизняні. Коли дійдуть до вас особисто, кричати буде пізно.
