Відразу можна сказати, що цей кіногерой-археолог, відомий зі стрічок Спілберга не менше, аніж Генрі Шліман, який розкопав Трою, ніколи не копирсався в рівенській землі. Якось не спадало на думку режисерові зняти фільм з аналогічною назвою. І як виявляється — дарма. Саме такий висновок можна зробити після розмови з Богданом Прищепою — кандидатом історичних наук, доцентом кафедри всесвітньої історії Рівенського інституту слов’янознавства, директором Рівенської філії охоронної археологічної служби України.
— Пане Богдане, що являє собою структура, яку ви представляєте? — Рівенська філія була створена лише в минулому році і працює від Інституту археології, який знаходиться в Києві, та є однією з наймолодших в Україні. Її завдання — наукова експертиза на предмет наявності археологічних об’єктів на тих ділянках, які відводять під забудову. Бо, розумієте, коли починаються земляні роботи, то це трапляється часто-густо саме там, де можна зробити цікаві знахідки давніх періодів. В Києві, до речі, ці питання вирішені дуже жорстко. Якщо археологи не дослідили ділянку, то ніхто не дасть дозволу на будівництво. — Які історичні пам’ятки існують на Рівенщині? — Таких об’єктів чимало. Наприклад, у Дубенському районі існувало Жорнівське городище. Кажу в минулому часі не лише тому, що воно існувало давно, а ще й тому, що воно вже багато років знищується. На його місці зараз розташований кар’єр і в процесі видобутку каменю нищаться дуже цікаві матеріали. Причому, там знаходиться найдавніша стоянка перших людей у Рівенській області, якій 30 000 років. Крім того, там була також велика фортеця часів Київської Русі Х-ХІ століття. Свого часу, вона, очевидно, була знищена під час ворожого нападу, позаяк дуже багато речей наших пращурів, які явно були заскочені зненацька, лишилося просто в житлах. Коли ми провели так звані рятівні розкопки, то були знайдені досить унікальні прикраси тих часів. І я впевнений, що люди, які розробляють цей кар’єр, теж знаходили цікаві речі, але ті артефакти, звісно, не стали, так би мовити, надбанням широкої публіки, а пішли по руках. — Як на Рівенщині реально охороняються пам’ятки старовини? — Жорнівське городище зараз для нас практично втрачене, адже якщо раніше ця земля належала колгоспу і можна було якось впливати на розробку кар’єру, то тепер вона належить одночасно всім і нікому. І нікого за руку не спіймаєш і не доведеш, що він нищить історичну пам’ятку. Ми ж нічого для її охорони реально зробити не можемо, незважаючи на те, що діємо відповідно до сучасного українського законодавства, закону про охорону культурної спадщини, де є відповідні статті, в яких вказується, що жодна розбудова не може проводитись без археологічної експертизи. Якщо будівельників ніхто не контролює, не цікавиться, де вони будують, то дуже багато археологічних пам’яток просто руйнується, адже сучасна техніка дозволяє за лічені дні зрівняти із землею курган чи давнє городище. Отож нам випадає лише намагатися контролювати хоча б ті зони, де має проходити будівництво. — Як стосовно котловану в центрі Рівного неподалік Театральної площі? — Він не є винятком. Ми нещодавно почали там працювати. Його площа становить 2152 м2. Лише за кілька днів розкопок було знайдено кілька об’єктів давнини, дуже цікавих із точки зору археології, які значно розширюють уявлення про історію міста. Свого часу, наприклад, коли я проходив Соборною, то думав, що котловани цих нещодавно знесених будинків, повністю знищили давні нашарування, але, як виявилось, цього не сталося. Навпаки, в багатьох місцях все збереглося дуже добре. Відбулася така собі своєрідна консервація підсипками, товщина яких мало не півметра, і це забезпечило збереження давніх пам’яток. — Що саме вам пощастило знайти? — Коли ми почали зачистку на глибині 3-3,5 метра, то виявили об’єкти, пов’язані з найдавнішим періодом формування міста. Це приблизно ХІV та початок ХV сторіччя, а саме з цього часу місто починає більш-менш регулярно згадуватися в історичних джерелах. Ми вже знайшли п’ять об’єктів того часу і для нас це було несподіванкою, тому що традиційно вважалося, що в той час Рівне було невеличким поселенням. Оскільки в центрі (район сучасного стадіону) був замок, то думка, що так далеко від нього могло бути значне поселення просто не виникала. Тут буде доречно зазначити, що за моїми розрахунками замок стояв саме на тому місці, де зараз біля стадіону споруджені туалети. Що й казати, ті, хто все це спроектував, виявилися невдячними спадкоємцями історичних та культурних цінностей. Отож наші розкопки доводять, що вже тоді місто було досить значне за площею і займало не менше 20-25 гектарів, а починаючи від ХІV століття і далі, тут безперервно була його традиційна стара частина. Також до нас потрапили цікаві кахлі, якими прикрашали помешкання в ХVІ-ХVІІ століттях, є кілька монет цього періоду. — Якщо можна, розкажіть про це більш детально. — В той час Рівне належало князям Несвіцьким і незабаром Марія Несвіцька здобула для нього магдебурзьке право. Слід зазначити, що об’єкти, які ми тут знайшли, загинули від пожежі. Важко сказати, що то була за пожежа. Вона могла виникнути як через ворожий напад, так і цілком випадково, адже пожежі в середньовічних містах, будівлі яких у більшості були дерев’яними, були явищем досить частим і випалювали значні ділянки. Найбільше ми знайшли керамічних виробів — горщики, миски, сковорідки тощо. Тепер будемо їх реставрувати. Якщо ми зможемо провести тут більш об’ємні дослідження, то вони дадуть нам дуже цікавий матеріал про ранні періоди історії міста. Крім того, хочу додати, що тут також знайдені матеріали більш ранніх епох, а саме бронзового віку. Тобто можна сказати, що перші поселення на цьому місці виникли ще у другому тисячолітті до нашої ери. Судячи з усього, це місце, де ми зараз ведемо розкопки, було дуже зручним майданчиком для поселення. З одного боку протікало одне русло Усті, а з другого — ще одне, а острів — це природно захищена територія, яку дуже зручно обороняти. Для давньої людини, вимушеної боронитися як від хижаків, так і від інших ворожих племен, це було дуже важливо. — Що ви чекаєте від подальших розкопок? — На мою думку, тут ми можемо знайти ще чимало цікавого за умови, що нам виділять кошти на проведення рятівних робіт. Поки ще це питання не вирішене, хоча ми й звернулися до міської влади. — Скільки потрібно грошей на проведення розкопок? — За нашими підрахунками 5000 гривень. І якщо питання фінансування не вирішити найближчим часом, то цілий шматок історії міста залишиться похованим якщо і не назавжди, то принаймні надовго. Будівельники продовжать свої роботи і через тиждень-два нам тут нічого буде робити. — Чи доводилося археологам проводити дослідження в центрі Рівного раніше? — Ні, це перші такі розкопки в центрі Рівного. Раніше археологам доводилося працювати лише на околицях. Хочу зазначити, що навколо Рівного є багато дуже цікавих пам’яток. Зокрема, неподалік Бармаків знайдена стоянка мисливців на мамонтів. Київські колеги розкопують її уже два роки. Стоянці не мало не багато 15 000 років, і це одна з унікальних пам’яток України. Також є багато цікавих слов’янських поселень. На тих самих Бармаках існувало раннє слов’янське поселення VІІІ-ХІ століть. Біля Басівкутського водосховища за доби Київської Русі була фортеця. Ми досліджували те місце і виявили, що згодом вона стала садибою місцевого боярина, який там жив у ХІ-ХІІ столітті. Є також цікаві об’єкти на вулиці Степана Бандери. Наприклад, на самому її початку, де нині розташована редакція «Рівне Вечірнє». При розкопках у котловані дев’ятиповерхівок, які тоді лише будувалися, були виявлені сліди значного поселення ХІІ-ХІІІ століть. Ми знайшли уламки амфор, в яких із Візантії привозили вино, а також фрагменти скляного посуду іноземного походження. З цього можна зробити висновок, що там жила досить заможна людина, адже не кожний у ті часи міг дозволити собі такий, так би мовити, імпорт. Крім того, там були знайдені скіфські прикраси. Це говорить про те, що люди облюбували місце, де нині розташоване Рівне, дуже давно. — Отже, можна сказати, що дата 720 років, яку місто буде відзначати нинішнього року, є доволі умовною? — Це лише час, який минув після першої згадки про Рівне в історичних документах. Місто формувалося не з однієї точки, а було кілька поселень, які з часом злилися в одне. Як я вже казав, люди жили тут із давніх давен. — Чи можна сказати, що це були слов’яни? — Стосовно таких давніх періодів дуже важко визначити, хто саме залишив на сучасній Рівенщині свої сліди. Розумієте, тоді відбувалися досить потужні міграції народів. Наприклад, зараз ми ведемо розкопки у Хрінниках, де досліджуємо германське поселення. Як виявляється, в ІІІ-ІV столітті германські племена повністю витіснили слов’ян з цієї території й ті повернулися сюди лише тоді, коли германців у свою чергу витіснили гуни в V-VІ столітті. Ці племена, очевидно, відносяться до Тшинецько-Комаринської культури і більшість українських дослідників вважають, що вони теж брали участь у формуванні слов’янства. Якщо вони й не були безпосередньо слов’янами, то являлися одним із складових компонентів їхнього формування. Взагалі, якщо розібратися, то більшість народів ніколи не були, так би мовити, чистими. Завжди існували якісь процеси взаємовпливів, асиміляції та таке інше. — Які у вас плани на майбутнє? — Зараз ми копаємо в Дорогобужі, Хрінниках, незабаром розпочнуться розкопки в Пересопниці, плануємо також подальші дослідження місця Берестецької битви. — Дякую за цікаву розповідь і бажаю вам подальших успіхів.
