Інсценувальники

Близько ста років тому на сценах театрів столиці нашої колишньої батьківщини творили знамениті режисери Станіславський та Немирович-Данченко. Їхні постановки збирали аншлаги, а самі режисери стали потім на довгі десятиліття взірцем для нових поколінь театральних постановників.

2 хв. читання

смартфони Apple iPhone 17 ціна в Україні

Тепер, як мені здається, ми спостерігаємо народження нової пари режисерів, чиї постановки збирають десятки мільйонів глядачів та обговорюються не лише в Україні, а й в усьому світі. Особисто бачив сюжет про цих режисерів у новинах американського телеканалу CNN. Прізвища цих режисерів — Луценко та Грицак. Обидва наші з вами земляки. Свої постановки вони здійснюють на посаді генпрокурора та керівника СБУ. А потім показують їх широкій публіці. Пригадуєте, як гарно вони заарештовували у Рівному керівників «бурштинової мафії»? Ну любо-дорого було дивитися. А те, що згодом заарештовані вийшли на свободу і поновилися на роботі, не так важливо — ми ж розуміємо, що це постановка. У театрі ж акторів теж не на смерть вбивають! Слід сказати, що у нашої режисерської пари є потужний конкурент на прізвище Ситник. Який теж знімає сюжети про корупціонерів, заарештовує їх, а потім відпускає. А наша роль — оцінити усі плюси та мінуси тої чи іншої постановки. Поки що перевага на боці наших — інсценування вбивства журналіста у Києві пройшло неймовірно правдоподібно — повірили усі! Оплески їм від публіки! Одне непокоїть — яке відношення мають оці режисерські вправи Луценка та Грицака до боротьби із злочинцями, шпигунами та іншими ворогами нашої держави? Можливо, я чогось не розумію, але видається, що уся діяльність нашої нинішньої влади є величезною постановкою, величезним інсценуванням. Ну такий собі спектакль під назвою «Жити по?новому» під керівництвом президента Порошенка. Зовні все ніби непогано, а як подивишся довкіл — то не дуже. І найбільш неприємне — критикувати не виходить! Бо не знаєш, що відбувається — справжні подія чи ще одне інсценування. Може, мине час і режисери вийдуть на публіку, як Луценко із Грицаком, і скажуть, що все це було не насправді! А що тоді насправді? Насправді маємо трагічну статистику злочинів і нескінченну війну нашої влади проти агресора із перервами на відпочинок де-небудь на Сейшелах. Може, я неправий. Бо насправді не закінчував театральних інститутів і не тямлю як слід в інсценуваннях. Нічого, буду вчитися — Луценко ж бо теж не вчився ані на прокурора, ані на режисера, а що витворяє! 

Микола НЕСЕНЮК.

Поділитися цією статтею