Ця прем’єра стала першою після видатної події — вручення директору театру Володимиру Петріву «Шевченківської премії» за «Берестечко». Власне, Петрів і став режисером нового проекту. Його вразила п’єса доволі затребуваного сучасного українського драматурга Анатолія Крима «Євангеліє від Івана» — історія звичайного селянина, котрий вирішив зайнятися фермерством у несприятливих для цього сучасних українських умовах. Сам автор анонсував п’єсу як історію про «геноцид українського села». Очевидно, цей «геноцид» був до вподоби не лише Петріву — до рівненської публіки виставу побачили глядачі багатьох українських міст у постановці тамтешніх театрів. У рівненському варіанті роль Івана виконав народний артист Георгій Морозюк у компанії інших трьох народних артистів, а також кількох провідних акторів.
Рішення запросити на головну роль найкращого рівненського актора — найбільший плюс нової вистави. Актор вже давно довів, що яким би не був робочий матеріал, він завжди зі своєю роллю справляється на сто відсотків. Цього разу Морозюк — освічений і порядний селянин Іван, який хоче взяти кредит у банку для того, щоб засіяти землю. Його називають самогубцем, пропонують кредит на відкриття магазину, аби не зв’язувався із землею. Саме тут починаються проблеми. Дівчина сина фермера (Алла Луценко і Станіслав Лозовський) працює повією у місті, щоправда, роблячи все, щоб Іван таки отримав кредит. Банкір (Андрій Шевчук), який дає кредит, такий собі «маленький божок», що поводиться зверхньо, врешті-решт змушуючи селянина поцілувати йому руку за надані гроші. Заступник голови райдержадміністрації (Віктор Янчук) — типовий чиновник, який приводить до ініціативного фермера інвесторів, потім «доячи» бідного фермера. Бухгалтер фермера (Ніна Ніколаєва) — розчарована в усьому жінка, котра мріє втекти за кордон і врешті-решт зраджує свого колишнього роботодавця. Додавши до цього заздрісних односельців, недолугого сільського голову, зверхнього і жорстокого судового виконавця, котра забуває, що колись мешкала з Іваном в одному селі, дружину, яка миє підлогу в Італії — і вийде більш ніж двогодинне лінчування України, її влади і суспільства. Фіналом вистави є повне банкрутство фермера з описом майна й відмовою від нього майже всіх, крім сина та майбутньої невістки-повії. А точніше, моторошний гімн України у виконанні трьох героїв — Дякова, Гаврюшенка та Морозюка.
Не дивно, що в «Одкровенні» дуже багато політики, яка несумісна з антиполітичною природою театру, як і всього мистецтва. Глядач бачить на сцені все те, що добре знає й без того — про хабарі, про негідників-чиновників, про мільйони заробітчан, про безвихідь людини, яка опиняється сам на сам із державою. Чи варто це показувати на сцені театру — сказати важко. Публіка щодня бачить це все у новинах, а тому, завітавши до театру, мабуть, хоче чогось іншого, такого, що зіграє на інших, аніж ненависть до держави, почуттях.
