Вихід до півфіналу турніру WTA International з призовим фондом 250 тисяч доларів у Ташкенті дозволив 19-річній рівненській тенісистці Катарині Завацькій здійснити стрибок вгору на 24 сходинки у світовому жіночому тенісному рейтингу. Нині рівнянка серед найсильніших тенісисток планети посідає 118-те місце. Якби у Ташкенті Катарина пробилася до фіналу, то опинилася б у першій світовій сотні.
— Для мене це найбільший поки що успіх, — розповіла Катарина Завацька. — Була раніше перемога на стотисячнику, але півфінал турніру WTA International — це краще. Було реально виграти цей турнір або хоча б потрапити до фіналу. Якби я виграла ще один матч, то була б у сотні, а відтак на «Аустраліан оупен» потрапила б до основи. Але був великий пресинг у півфіналі, мені не вдалося пересилити себе і зіграти краще, хоча це було реально. Тож перед наступними турнірами у мене відчуття мотивуючі, треба успішно на них виступити і потрапити все ж до сотні.
— Які будуть наступні турніри?
— Шістдесятитисячник та стотисячник в Угорщині. Можливо, ще шістдесятитисячник у Нанті.
— Навіть 118-те місце у світовому рейтингу — це високий результат. Розкажіть про свій шлях у тенісі.
— Розпочала займатися у Рівному, на кортах парку ім. Шевченка в п’ять з половиною років. Мала по два-три тренування щотижня, мені дуже подобалося. Я рада, що досягла таких результатів, але хочу рухатися далі, прогресувати.
— Коли зрозуміли, що зможете займатися тенісом на серйозному рівні?
— Десь в 11-12 років я поїхала на турніри до Америки, там і зрозуміла, що хочу виступати на професійному рівні, на найсильніших турнірах.
— Для цього довелося залишити Рівне?
— У Рівному, звісно, є певний рівень тенісу, але мені не було з ким тренуватися, не було того процесу, щоб тренери давали завдання, щоб ти тяжко тренувалася, тому довелося їхати до Франції. Шість років я займалася у невеликій академії у Каннах. Там було 20 гравців та 4 тренери. Але після «Юес Оупен» вирішила перейти до індивідуального тренера, адже такий рівень потребує більш детальної тренерської роботи. Тож постійно між турнірами перебуваю у Франції.
— А до Рівного часто приїздите?
— Востаннє приїздила рік тому. Це велика перерва. Це не дуже добре. Треба частіше бувати вдома. У мене великі навантаження, великий стрес, а у Рівному я можу розслабитися і не думати про теніс.
— Ви там живете сама, без рідних?
— Мама і тато постійно до мене приїздять, допомагають в усьому.
— Які завдання перед собою ставите у тенісі?
— Виграти турнір Великого шолома — «Ролан Гаррос» чи «Вімблдон» і стати першою ракеткою світу. У мене є всі шанси, вірю в це. Головне — працювати і сильно не розслаблятися.
