Минулого тижня голова облдержадміністрації Віктор Матчук і міський голова Рівного Володимир Хомко відвідали Королівство Швеція на запрошення Королівського технологічного інституту, що в Стокгольмі. Кожен з них до цього побував у багатьох країнах світу і багато чого побачив, але обидва повернулися під великим враженням від того, які у цьому королівстві, «звихнутому» на чистоті довкілля, створили комунальні й інші блага з того, чого у нас дівати нікуди — зі сміття та фекалій. Маленькою кишеньковою ілюстрацією того, що вони побачили у цій країні, стала звичайна кулькова ручка, на вигляд пластмасова, з якої можна виростити... квітку маргаритку. Насправді ручка виготовлена з відходів кукурудзи, після списання її радять увіткнути в землю. Ручка згниє, на її місці виросте квіточка.
Насамперед Віктор Матчук зауважив, що вони їздили до Швеції на запрошення інституту, який оплатив візитерам проїзд та проживання. Програма перебування була дуже насиченою, тож зайти до крамниці дізнатися, почім у Стокгольмі хліб та ковбаса, не було ні часу, ні, напевне, бажання. — Нинішня ситуація з використанням енергоресурсів у Швеції радикально різниться від тієї, що була 30-40 років тому, — розповідає Віктор Матчук. — Нині близько 50% їхніх енергоносіїв — від атомної енергетики, майже 50% — відновлювальні альтернативні джерела і менше 3% — продукти нафтопереробки. Шведи активно використовують тепло стічних вод для обігріву приміщень та житлових будинків, видобувають біогаз з фекальних стоків та мулу, утилізують харчові відходи. Приміром, із 4 кг картопляного лушпиння виходить 1 літр пального. На смітник потрапляє близько 5% відходів, які не гниють, не горять і не можуть бути використані ніяким іншим способом. За порушення цих правил у Швеції настає кримінальна відповідальність. Міський транспорт у Стокгольмі їздить на пальному з органічних решток, відтак повітря у столиці незвично чисте. Автомобільних заторів у центрі немає, люди доїжджають велосипедами. Дехто живе на островах, добирається до «великої землі» човном, на березі теж пересідає на велосипед. До речі, і поштові скриньки на березі біля човнів стоять. — У Швеції усе працює замкнутим циклом, — продовжує міський голова Володимир Хомко, — шведи захоплені цим до самозабуття. І у них чи не повсюди ходять олені! Поки ми гостювали в українського посла у Швеції, під вхідними дверима розлігся олень, довелося кликати водія, щоб відігнав. У центрі колишньої столиці Швеції, міста Упсали, розташований завод з переробки сміття, і ніякого запаху там не чути, а з труби навіть пара не виходить. На очисних спорудах, видовбаних у скелі, специфічному місці з хорошою акустикою, періодично організовують концерти такого рівня, що посли купують квитки на рік наперед. Мешканців багатоквартирних будинків обслуговують кондомініуми. І ніхто не дозволяє собі порушувати встановлених загальних правил. Ми цікавилися, чи всі, скажімо, сортують своє побутове сміття і вчасно платять за його вивезення. Нас просто не зрозуміли, у них така відмова загрожує виселенням з будинку: купуючи квартиру, новий мешканець розписується в тому, що дотримуватиметься низки вимог. Якщо мешканець відмовиться це робити, його квартиру продадуть і гроші за неї йому віддадуть, але жити саме в тому будинку він уже не буде. Віктор Матчук вважає, що у Швеції боротьба за чистоту — не мода, просто іншого шляху немає. Найкращі шведські проекти — не приватні, а комунальні, на їх реалізацію держава грошей не дає. Якби шведи розраховували лише на підтримку з центральних органів влади, то і їм, на думку п. Матчука, теж мало що вдалося б. І тому тепер пан голова почав вірити в можливість комунального раю в окремій області, тільки цього мають захотіти усі. А щоб ми швидше перейняли шведський досвід з переходу на альтернативні джерела енергії, уряд цієї країни на початку 2009 року прийняв рішення про виділення безповоротної допомоги Україні у сумі 74 мільйони євро, які пропонує використати протягом трьох років. Проектом №1 для залучення шведських грошей Матчук називає реконструкцію комунальних очисних споруд на вул. Будівельників у Рівному з встановленням теплових насосів для забезпечення гарячою водою частини міста й установкою для добування біогазу з річкового мулу. Щоправда, на виготовлення техніко-економічного обґрунтування цього проекту потрібно не менше двох місяців і 75 тисяч доларів. — Ми й раніше мали намір реконструювати очисні споруди, — пояснює п. Хомко. — Як директор «Рівнеоблводоканалу» я вів переговори про залучення інвестицій з російським інвестором, проект був, як то кажуть, на виході, але через кризу переговори припинилися. Тоді реконструкцію оцінювали у 20 мільйонів доларів, тепер, гадаю, буде дорожче. Ми попередньо заручилися підтримкою Технологічного інституту, сподіваємося, що й на виготовлення техдокументації нам виділять фінансування, але якщо його й не буде, ми готові відшукати власні резерви, щоб одержати фінансування на очисні споруди.
