Про конфлікт у ДП "Смигаторф" йшлося у статті "РВ", опублікованій 26 вересня цього року. Нещодавно у редакції побував Валерій Оліщук, голова профспілки підприємства, вимагаючи опублікувати думку іншої частини трудового колективу на описану в статті ситуацію.
Згадане в статті "РВ" звернення працівників ДП "Рівнеторф" та ДП "Смигаторф", в якому висловили довіру директору І.Тимощук, підписане 13 працівниками підприємства. А кандидатуру на посаду директора ДП "Рівнеторф" В.Пахалюка підтримує 141 працівник із 190 працюючих на підприємстві. Підтримку нинішній керівник І.Тимощук знаходить в основному серед тих, хто у свій час був покараний попереднім керівником за порушення виробничої та трудової дисципліни. 24 грудня 2013 року І.Тимощук за сприяння колишнього керівництва ДК "Укрторф" розпочала процес ліквідації ДП "Смигаторф" шляхом приєднання до ДП "Рівнеторф", тільки не зрозуміло, в якості якої структурної одиниці — про це в наказі не повідомляється і що буде з працюючим підприємством — невідомо. До цього часу підприємство мало статус окремої юридичної особи, розпоряджалося заробленими коштами самостійно і успішно проводило свою виробничу діяльність. Зрозуміло, що мета І.Тимощук — забрати у підприємства рахунок, всі обігові кошти і права та підпорядкувати все ДП "Рівнеторф". Ірина Тимощук будь-якими методами намагається посісти місце директора новоствореного підприємства, незважаючи на відсутність підтримки трудового колективу. Василь Пахалюк очолив ДП "Смигаторф" у 1996 році, коли підприємство було на межі банкрутства, люди місяцями не отримували заробітну плату. Під його керівництвом, за сприяння керівництва району підприємство відновило стабільну роботу, було погашено взяті на розвиток кредити, працівники почали вчасно отримувати заробітну плату, а підприємство прибутки. Але на початку 2013 року В.Пахалюк був звільнений з посади невідомо з яких причин невідомими людьми за участі керівника ДП "Рівнеторф" І.Тимощук. Звичайно, керувати підприємством, яке успішно працює, дуже легко. До складу ДП "Рівнеторф" входить ще ряд дільниць, жодна з яких на даний час не проводить виробничу діяльність. То чому Ірина Іванівна не призначила себе керівником на будь-яку з цих дільниць? Отут би вона й показала свій талант "вмілого організатора та управлінця, досвідченого фінансиста, керівника з прогресивними поглядами і підходами", як говориться в статті. Автор статті звинувачує В.Пахалюка в тому, що він віддав зароблені за 2012 рік прибутки на преміювання працівників підприємства в сумі 1,2 млн. грн. Але за результатами роботи за 2012 рік ДП "Смигаторф" визнано лідером торф'яної галузі, і праця людей повинна бути достойно відзначена. Насправді ж Ірині Іванівні хотілося отримати більше коштів на утримання ДП "Рівнеторф", щоб вона могла покрити борги, які створила за час свого керівництва. Тимощук також "достойно" використала зароблені колективом в 2013 році кошти: закупила бувші у вжитку рельси на 1,2 млн. грн., які за ціною майже як за нові і які досі лежать на підприємстві невикористані. Через таке марнотратство керівника підприємство на початок сезону видобутку торфу не мало коштів для закупівлі дизпального, довелось брати позику. Працівники, які прийняті на підприємство з числа родини В.Пахалюка, мають відповідну освіту і кваліфікацію, молоді спеціалісти, котрі закінчили НУВГП за спеціальністю "розробка торф'яних родовищ". На підприємстві працює не тільки родина Пахалюків, є багато працівників, які працюють цілими сім'ями. Є й такі, що по декілька поколінь трудилися і трудяться на цьому виробництві. Коли прийшла на підприємство І.Тимощук, була вакантною одна з керівних посад. Кандидатуру, яку запропонували начальники цехів на цю посаду, п.Ірина відхилила і призначила свого. Одразу після його призначення на підприємство було прийнято всю сім'ю, а для дружини навіть ввели нову посаду. Як можна звинувачувати когось в тому, чим займаєшся сам? А ще хай скаже п. Ірина, скільки працівників з числа своїх близьких родичів прийняла на роботу вона. А ще за рік її керівництва з ДП "Смигаторф" звільнилося багато кваліфікованих спеціалістів: головний інженер, начальник транспортного цеху, бухгалтер з матеріалів, начальник виробничо-технічного відділу, інженер виробничо-технічного відділу, інспектор відділу кадрів, бухгалтер із зарплати. Це що, масове небажання працювати, коли в такому селищі, як Смига важко знайти вакантну посаду навіть рядового робітника? Стосовно прийняття колективного договору. Профспілкова організація направила на розгляд адміністрації підприємства свій проект колдоговору в грудні 2013 року. Адміністрація підприємства в особі І.Тимощук всіляко відтерміновувала розгляд колдоговору, і прийнятий він був на зборах трудового колективу лише 20 травня 2014 року, але й надалі адміністрація шукала в ньому помилки та вносила нові доповнення, внаслідок чого він був повторно затверджений представниками трудового колективу на конференції 19 вересня 2014 року. В статті пише "про бажання представників "сімейного клану" залишити без змін колективний договір 2011 року" і про "спроби зірвати проведення конференції щодо затвердження цього основного документа підприємства". Даруйте, це вже виходить якийсь детектив на основі безпідставних підозр. До речі, на конференції делегатів з прізвищем Пахалюк не було. Чомусь більш як півроку Ірина Іванівна не згадувала, що це вкрай важливий для підприємства документ, лише після того як отримала "наганяй" від директора Державного концерну "Укрторф", згадала про нього. Торф'яні брикети — це основне паливо для соціально незахищених верств населення. Також на тверде паливо переведено котельні установ бюджетної сфери. А враховуючи ситуацію, яка склалася в країні, це є справді альтернативне паливо. В.Пахалюк, як досвідчений фахівець, в сьогоднішніх умовах міг би очолити і розвивати торф'яну промисловість Рівненщини: організувати роботу не тільки на діючому підприємстві "Смигаторф", але й розпочати розвиток інших торфодільниць, які входять до складу ДП "Рівнеторф". Про це добре відомо владі Рівненщини, яка також зацікавлена в тому, щоб це підприємство успішно працювало, забезпечувало населення робочими місцями та достойною заробітною платою, приносило дохід в бюджет області.
