…то спочатку навчіться справляти потребу, де треба. Несподівано рубанув "правду-матку" з трибуни перед затихлим житомирським євромайданом місцевий блогер, поет і перекладач Ілля Стронговський. Не винесла душа поета історичної звички нашого народу "ходити до вітру". Тобто справляти свої природні потреби саме на природі, у крайньому разі — у під'їздах багатоповерхівок.
…то спочатку навчіться справляти потребу, де треба. Несподівано рубанув "правду-матку" з трибуни перед затихлим житомирським євромайданом місцевий блогер, поет і перекладач Ілля Стронговський. Не винесла душа поета історичної звички нашого народу "ходити до вітру". Тобто справляти свої природні потреби саме на природі, у крайньому разі — у під'їздах багатоповерхівок. Це ж до якого стану довели людину житомирські сц…, що поет у такий важливий момент, на такому революційному місці, перебиваючи повстанські пісні, заволав про сувору життєву прозу. Естета Стронговського, до речі, палкого прихильника євроінтеграції, можна зрозуміти. Малоестетичний силует співвітчизника, що завмер у відомому фізіологічному процесі, або наслідки цього процесу добре відомі кожному українцю, мешканцю міських багатоповерхівок. У дитинстві я жив у Рівному в будинку на вулиці Ленінській, головним топографічним орієнтиром якого було кафе "Олеся". Нині на місці тої "Олесі" зліпилися докупи, мов опеньки, вже сучасні заклади — "Марсель", "Ельдорадо", Poker Royal Club та "Гламур". Між моїм та сусіднім будинком є арка-прохід. Ця арка була справжнісінькими воротами в рай. Там, за воротами, в глибині рятівного двору, серед райських кущів, що оточили дитячий майданчик, незакомплексовані рівняни робили те, що росіяни називають "облегчаться". Все моє дитинство пройшло під дзюркотливу мелодію цього "облєгчєнія". Значно драматичнішою була ситуація біля відомої дев'ятиповерхівки на центральній площі міста. Дійшло до прямого протистояння. Мешканці будинку самоорганізувались у невеликі мобільні групи, які щовечора, згідно з розробленим графіком, чергували у під'їзді і охороняли рідну домівку та околиці від численних сц… Це був оригінальний радянський прототип сучасних залізних дверей із домофоном чи кодовим замком. Не з естетичних, а саме із санітарно-гігієнічних міркувань багатостраждальну дев'ятиповерхівку та інші будівлі поряд врешті-решт було відгороджено від майдану сірою бетонною стіною з декоративними отворами. Але і цього виявилося недостатньо. Вже у нинішньому тисячолітті подвійним залізним парканом перегородили арку-прохід між аптекою №1 та кав'ярнею "Колібрі". Західні околиці центрального майдану опинилися за суцільною "залізною завісою", або "рівненською стіною". Нині популярністю серед прихильників вільного, санітарно необмеженого сечовипускання у центрі міста користується Парковий провулок. Кожен метр цієї невеличкої вулички щедро политий не кров'ю, а іншою рідиною невідомих героїв. Понад 10 років я регулярно ходжу Парковим, надивився різного. Ось молодий парубок демонструє потужний струмінь майже ідеальної параболічної форми. А цьому хлопу, мабуть, варто відвідати уролога — струмінь якийсь кволенький, непереконливий, очевидно, є проблеми з передміхуровою залозою. А ось цей панок, судячи з кольору сечі, має нездорову печінку. Один обарівський старожил розповів мені, як польська адміністрація у далекі 30-ті роки проводила насильницьку "євроінтеграцію" тутешнього українського населення. Господарям наказали у місячний термін спорудити на територіях своїх садиб вбиральні. Через місяць у селі з'явився поліціянт. Кожний селянин, який проігнорував наказ влади, отримав кийком по плечах або, як тоді казали, по раменах. Поліціянт називав новий термін і обіцяв повернутися. Цікаво, якби ми були "під Польщею" не до 1939, а до 1991 року, вуличних і під'їздних сц… сьогодні було б менше чи ні? Має рацію житомирський поет: євроінтеграцію треба розпочинати з туалету. Не для того європейці будували свої Сикстинські капели та Нотр-Дами, щоб прибульці із Сходу змили їх в Атлантичний океан могутніми потоками сечі. Чому б політичним партіям, які декларують європейський вибір, не розпочати процес інтеграції з просвітницької діяльності? Для початку поряд із палатками з партійною символікою на центральних майданах міст розмістити мобільні пересувні туалети різноманітних моделей, а поряд — стенди з відповідною інформацією. Підготовлені інструктори проводять безкоштовні майстер-класи та практичні заняття. Мета — навчити співвітчизників користуватися заморською диво-технікою, щоб не потрапити в халепу під час мандрівок Європою. А таких випадків, до речі, вистачає. Деякі "розумні" туалетні кабінки вас не випустять, якщо ви не змиєте за собою в унітазі. Інші — якщо не вмикнете електросушарку (тобто не помиєте руки). Не рекомендується ставати ногами на обідок унітаза. Інструктори розкажуть вам про трагікомічну ситуацію, в яку потрапила одна "наша людина". За звичкою, враховуючи гігієнічний стан вітчизняних громадських туалетів, чоловік став ногами на обідок, й електронний мозок паризького туалету захвилювався: клієнт щойно був — і раптом кудись щез. Мозок віддає команду дезінфікувати приміщення. І на клієнта розпилюється дезінфікуюча суміш. Той злазить з унітаза, і це добиває мудру електроніку. Людини не було в туалеті, і раптом невідомим чином вона там матеріалізувалася. Довелося викликати майстра перепрограмовувати систему та визволяти з полону європейського бранця. Не варто також економити, "вмикаючи" "хитрого хохла". Тобто заплативши один раз, скористатися туалетом декільком особам. Одна туристка прожогом вскочила у кабінку, коли вийшов попередній відвідувач і не встиг зачинити за собою двері. Вона також отримала свою порцію дезінфекції від розумного сучасного туалету. Відомий усім крилатий вислів: "по краплині вичавлювати із себе раба". Ось і нам, щоб потрапити до омріяної Європи, спочатку потрібно по краплині вичавити із себе сц... І у прямому, і у переносному (враховуючи останні події) розумінні цього слова.
