Під час передвиборчої кампанії рівняни багато дізнались про Володимира Хомка як кандидата на міського голову. Його штаб не шкодував грошей на вибори. Деякі моменти з життя пана Володимира, які тоді залишились «поза кадром», а головне — його плани вже у законному статусі керівника міста, стали приводом для сьогоднішньої розмови. Журналіст зустрівся з Володимиром Хомком у його службовому кабінеті о 8 годині ранку, але здавалося, що потрапив до голови в розпал робочого дня. До речі, невдовзі після нашої розмови, яка постійно переривалась «робочими моментами», Володимир Хомко відбув у відпустку. Як і планував раніше, у Трускавець.
— За місяць, впродовж якого ви займаєте посаду міського голови, що вже встигли зробити? — Із цього місяця фактично тільки два тижні робочі — все інше свята. Той час, який у мене був, витратив на аудит, на підтримку комунальної сфери, щоб свята пройшли без проблем з опаленням, із прибиранням вулиць тощо. Зараз завершуються першочергові кадрові перестановки. Призначено всіх заступників. З наступного тижня приступає до роботи новий начальник управління житлово-комунального господарства, адже Юрій Собчук подав заяву на звільнення. І найголовніше — завершується формування міського бюджету, який затвердимо до кінця місяця. — Ви уже встигли зорієнтуватися, які саме проблеми міста потребують першочергового вирішення? — Проблем багато. Але найболючішим місцем Рівного є теплопостачальні підприємства, які мають величезні борги — тільки за останній рік заборгованість збільшилася майже на 30 мільйонів гривень. Щоб зрозуміти, чому заборгованість на підприємствах зростає, там зараз проводимо аудит. Спеціалісти визначають слабкі сторони цих підприємств, бо перш ніж щось робити, треба знати, у чому там конкретно проблема. Можливо, був неправильно встановлений тариф, неефективна структура управління тощо. Але будь-які структурні зміни там відбуватимуться у міжопалювальний період, щоб опалювальний сезон пройшов без збоїв. Зараз ми зробили і робимо все, що від нас залежить, щоб рівняни не мали неприємних сюрпризів із теплом. — Ви якось говорили про необхідність об’єднання «Рівнеоблводоканалу» із теплопостачальними підприємствами... — Це далека перспектива, бо облводоканал належить області, а теплопостачальні підприємства — місту. Схема такого об’єднання вже є, але вона потребує погодження обласних і міських депутатів. Крім того, треба придумати, що робити з боргами «Комуненергії», які становлять близько 100 мільйонів гривень. Якщо за таких обставин до неї під’єднати якесь підприємство, то воно завалиться під цими боргами. — Під час передвиборчої кампанії ви говорили про деякі свої конкретні задуми та цікаві ідеї. Що б хотіли в першу чергу реалізувати? — Ідей безліч. Приміром, хотів би побудувати у місті 1015 дитячих майданчиків з допомогою підприємців. На кожному майданчику буде табличка з написом, ким він побудований, хто його утримуватиме. Підприємцям це — реклама, а людям — користь. Почув у Чернівцях цікаву задумку — вони також мостили бруківкою центр і запропонували таку «фішку»: хочеш, щоб твоє ім’я залишилось в історії міста, плати за певну кількість метрів квадратних бруківки. У Чернівцях знайшлося багато охочих, і вони замостили ввесь майдан. Візьмемо з них приклад: закінчимо мостити за бюджетні кошти, а далі будемо продавати можливість залишитись в історії міста. Скажімо, окремим кольором вимостимо ім’я та дату народження того, хто зробив свій внесок у розвиток Рівного.
Про гроші і порядок — Володимире Євгеновичу, судячи з декларації, оприлюдненої під час виборів, ви людина не бідна. А загалом, як ви ставитесь до грошей? — Згідно з деклараціями, я виявився одним із найбагатших кандидатів, бо чесно задекларував, що маю… Скажімо, дві квартири. Квартиру в Києві отримав від Кабінету Міністрів. Саме на таких умовах погодився їхати працювати у Київ, бо в американській компанії, де на той час працював, мені платили значно більше. Але всі знають, що спокійно ставлюся до грошей. Розумію, що дуже багатим ніколи не буду, але й ніколи не був бідним. — Який досвід вам допоміг стати хорошим менеджером, яким ви зарекомендували себе на посаді директора облводоканалу? — Від американців, які зібрали у своїй компанії кращих фахівців, навчився працювати з людьми. Це мені допомогло зробити позитивний імідж «Рівнеоблводоканалу». Я маю і погані риси характеру, та й у водоканалі не все так було гладко, але так робив, щоб люди бачили тільки краще і думали краще. Величезний досвід отримав, коли працював у міністерстві. Багато поїздив, бачив організацію роботи у Німеччині, Швеції, Італії, Грузії, Данії, Польщі, Чехії, Франції, Австрії та ін. — Ваші колеги зазначають, що у вас особливо загострене ставлення до порядку... — Так. Люблю, щоб все було розташовано по рядах, за алфавітом. У водоканалі регулярно особисто перевіряв, щоб скрізь був порядок. Навіть там, де ніхто не бачить, все одно має бути чисто. Для мене це самоціль. Людина, яка живе в охайності, стає іншою. Ми відрізняємося від людей на Заході тим, що там з дитинства звикають до порядку та дисципліни.
Марії у житті Володимира — Ще не забули, очевидно, ваші рідні переживань, пов’язаних з передвиборчою кампанією... — «Шпильок» від опонентів під час виборчої кампанії було багато. Дочки Оксана та Іванна, зять, мама, дружина — всі переживали за мене. До речі, мама та дружина мають однакове ім’я — Марія. — Невже спеціально обирали дружину з іменем матері? — Більше того (сміється), мама родом з Тернопільщини і вчилася у Чорткові. А моя дружина родом з Чорткова. — Перше відчуття, коли дізналися, що перемогли? — Сім тижнів жив перед тим у напрузі. У ніч, коли рахували голоси, не спав. А далі приємна втома, як після якісно виконаної роботи. Зауважте, що я всі вибори нікого не зачіпав, нікого не обливав брудом. Горджуся цим і думаю, що це додало мені симпатій виборців, бо багатьом вже набрид бруд, який відрами виливається під час виборів на кандидатів. Я погоджуюсь із давньою східною мудрістю: якщо хтось чогось не досягнув, то він про це не мріяв. — Тобто як? — Скажімо, одна людина мріє про сто гривень, інша — про мільйон. І отримують по-різному, хто — мільйон, а хто — сто гривень. Думки завдяки нашій праці матеріалізуються. Відповідно, різні люди ставлять собі різні планки, які мають «взяти» у цьому житті. Якщо людина досягає чогось дрібного, то проблема у самій людині, вона ставила собі планку невисоку. — А яка у вас планка? — Не скажу (сміється).
У дочок хороші гени — Ви суворий батько? — Нормальний. З меншою дочкою Іванною ми довго не могли порозумітися. Характер у неї складний. Було так, що по декілька місяців не розмовляли. Все щось намагались довести одне одному. А зараз її немає в Україні вже півтора року — я місця собі не знаходжу. Кажу їй, що напишу лист Обамі, щоб її виселили з тої Америки. Дуже настирна. Уявіть собі, в дев’ятнадцять років прийшла до мене в кедах, штанах і футболці і каже: «Тату, я їду в Штати». Я дав їй тисячу доларів на дорогу, вона з тим поїхала. Там немає у нас знайомих, і англійської мови вона не знає. Приїхала, телефонує з Нью-Йорка: «Я вже в Америці.» Вона потім із трьома пересадками дісталася того місця, де їй знайшли роботу. Там мало платили, знайшла собі іншу роботу за 800 км у Чикаго. А потім ще одну. І це нікого не знаючи у цій країні і не володіючи мовою! Зараз працює менеджером. — Говорили, ніби вона туди вчитись поїхала… — Неприємно було, коли закидали, що Іванка поїхала в Америку вчитись. Вона закінчила Європейський університет і поїхала туди працювати. До речі, вже заробила собі на квартиру в Рівному. Я їй пообіцяв зробити ремонт як премію за її витривалість. — Поділіться досвідом виховання дітей. Що треба робити, щоб вони виростали цілеспрямованими? — Це гени. Вони або є, або їх нема. 90% нашого успіху закладається батьками. Виховний момент також впливає, але не настільки, як всі думають. Зараз модно всиновлювати дітей, але при всиновленні батьки мусять бути готові до того, що гени дадуть про себе знати.
