Першого квітня жартівники не упускають шансу безкарно поглумитися над своїми близькими. А як ставляться до першоквітневих розіграшів люди, які займають серйозні посади?
Юрій Кічатий, голова Рівненської обласної ради: — Посада не пригнічує почуття гумору. До того ж, хороший жарт, впевнений, допомагає зняти накопичену напругу. Безумовно, сам не раз розігрував друзів, знайомих, колег, а було, що й наді мною посміялися. Наприклад, запам’яталося, як, будучи депутатом Верховної Ради, розіграв 1 квітня одного зі своїх колег. Підходжу і серйозно питаю: «Ти вже записався на поїздку парламентської делегації до В’єтнаму?». «Вперше про неї чую», — каже у відповідь. Запевнивши, що склад делегації обмежений, раджу йти в Регламентний комітет. І тільки там він збагнув, що його розіграли. А торік, будучи заступником голови облдержадміністрації, на нараді повідомив, що приїжджає комплексна кабмінівська перевірка, а отже, негайно треба розписати необхідні заходи. Дехто, продемонструвавши неабияке завзяття, взявся за виконання завдань. Коли ж дав відбій, пояснивши, що це першоквітневий жарт, дехто не відразу збагнув, де був розіграш: в тому, що приїжджає комісія, чи в тому, що я пожартував з приводу перевірки. Олег Сало, начальник УМВС України в Рівненській області: — Оскільки я народився 1 квітня, то, безперечно, мені притаманне почуття гумору. Люблю у компанії друзів пожартувати, весело та гарно провести час. А от у роботі я зовсім інший — жорсткий, бо у міліцейській службі — не до жартів. Тільки поводитися так само на відпочинку чи святкуванні для мене неприйнятно. Щодо жартів, то, як правило, вони пов’язані з якимись «приколами». Одного разу подарували мені на день народження годинник, який в інший бік йде. І щораз друзі щось нове, оригінальне придумують. Михаїл Жаровський, настоятель храму Всіх Волинських Святих м.Рівне, депутат міськради: — Чомусь дехто думає, що священик неодмінно повинен постійно носити маску суворості, котра інколи навіть переростає в якусь неприступність. Священик, як на мене, повинен бути взірцем життєрадісності, тобто засвідчувати непідробну вдячність Богові за все, що Він нам щодня і щогодини дарує. Адже Господь дав нам життя не для страждань, а для радості. Тому до доброго гумору ставлюся, якщо можна так сказати, схвально, бо він дозволяє людині зробити життя своє та інших трошки легшим. А сам Господь вчив робити так, щоб хоч одній людині було хоч трішки легше чи краще. Щодо першоквітневих жартів стараюся бути вкрай обережним, тобто переймаюся тим, щоб нікого нічим не образити. Звісно, День сміху не перетворюю на якусь розвагу, хоча когось з близьких людей можу розіграти. Інколи жарти бувають вдалі, піднімаючи настрій «жертві обману».
