Минулого вівторка в приміщенні Рівненського ливарного заводу мали відбутися загальні збори акціонерів товариства. Письмові запрошення на цей захід, за підписом вже кілька років як звільненого генерального директора ЗАТ «РЛЗ» Валерія Канського, отримали більшість власників акцій заводу. Втім, дива і цього разу не сталося. Як і раніше власників заводу до адміністративного приміщення ніхто не допустив. Більше того, до акціонерів вийшов чоловік, який представився головою мандатної комісії й повідомив, що зборів не буде. Причиною ж назвав відсутність реєстру акціонерів.
Про класичну схему рейдерського захоплення товариства — подвійний реєстр акціонерів — власники ЗАТ «РЛЗ» говорили вже давно. Щоправда, офіційно ця інформація підтвердилася тільки зараз. Юрист заводу особисто повідомив про наявність другого реєстратора, назву якого він не побажав називати. — Перед проведенням зборів, — каже начальник юридичного бюро ЗАТ «РЛЗ» Тарас Созонюк, — ми звернулися до нашого реєстратора з вимогою надати реєстр акціонерів і отримали відмову. Нам пояснили, що станом на 3 грудня цього року реєстр акціонерів просто відсутній. Цей фактор, відповідно, унеможливлює проведення процедури реєстрації акціонерів, про що я повідомив усім присутнім. Пан Созонюк на прохання журналістів і власників заводу, жодних документів, що підтверджували б його слова, не надав. Натомість акціонери представили копію угоди з фірмою «Емітент-Сервіс», яка є законним реєстратором ливарного заводу. Тому саме представники цієї фірми провели реєстрацію акціонерів, підтвердили їхні повноваження та легітимність зборів. Відмову в реєстрації власники РЛЗ назвали спробою зірвати збори акціонерів, аби не відповідати на незручні запитання. — Вже п’ять років поспіль, — каже один з акціонерів ЗАТ «РЛЗ» Юрій Коваленко, — ми не можемо заслухати звіт дирекції про діяльність заводу. За цей час до пана Канського назбиралося чимало запитань і претензій, відповідей на які він навмисно уникає, зриваючи збори акціонерів. Тому логічно, що акціонери не задоволені його діяльністю і вкотре одноголосно на своїх зборах прийматимуть рішення про його звільнення з посади генерального директора та притягнення до відповідальності. Акціонери впевнені, що раніше пан Канський хоча б намагався створювати видимість законності своєї діяльності. Тепер же він навіть не ховаючись відверто порушує закон. Свої висновки вони пояснюють кількома аспектами діяльності цього пана. Раніше пан Канський неодноразово говорив про те, що його перебування на посаді генерального директора заводу зумовлене тим, що його прізвище внесено до Єдиного державного реєстру як керівника. Сьогодні, стверджують акціонери, вже є офіційний лист Державного комітету з підприємництва, в якому говориться про те, що прізвище Канського досі там значиться винятково через ухвалу суду, яка забороняє внести прізвище нового обраного акціонерами генерального директора Валерія Марчука. Відтак, позиція Комітету однозначна — дані про пана Канського в ЄДР не відповідають дійсності. Втім, це не заважає пану Канському і далі тримати під своїм контролем завод. Крім того, є рішення Рівненського господарського суду, в якому договір пана Канського з охоронною фірмою «Тайфун» на охорону РЛЗ визнано недійсним. «Тайфунівці», всупереч рішенню суду, досі перебувають на території заводу, виконуючи особисті вказівки пана Канського. Іншими словами, охороняють його та підприємство від власників заводу. Всі вищевикладені порушення, як стверджують акціонери, підпадають під певні статті Кримінального кодексу України. Знають про це і в правоохоронних органах, яким власники заводу неодноразово скаржилися на незаконні дії пана Канського. Реакції жодної. — Акціонери отримують масу відмов у порушенні кримінальних справ проти пана Канського, — каже голова наглядової ради ЗАТ «РЛЗ» Ілля Кошкін. — У тому, що відбувається на заводі, правоохоронці не вбачають жодного складу злочину. Я пояснюю це тим, що міліція «кришує» пана Канського. До того ж, на найвищому рівні. Рівні міністра МВС України Луценка. Тільки особистим наказом міністра можна пояснити, чому правоохоронці під керівництвом заступника начальника УМВС Заславського силами «Беркута» в кількості більше 100 бійців місяць тому захопили завод, викинули працівників охоронної фірми «Багіра», які охороняли завод згідно з договором, вивели за браму деяких працівників заводу разом із гендиректором Валерієм Марчуком. Більше того, в нього тоді ще відібрали печатки та документи підприємства і повернули… не власникам заводу, як того вимагає закон, а колишньому генеральному директору пану Канському. Натомість, керівництво обласного управління УМВС у своїх коментарях зайняло позицію стороннього спостерігача. Мовляв, непорозуміння між акціонерами та звільненим директором — це приватна справа. От нехай самі й розбираються. — Деякі люди думали, що можна втягнути в це питання міліцію, — каже начальник УМВС України в Рівненській області Ярослав Голомша, — і врегулювати власні проблеми не в порядку закону, а руками міліції. Ми пояснили і одній, і другій стороні, що це питання може бути вирішено тільки в судовому порядку з участю виконавчої служби. Чи братиме участь міліція у виконавчому впровадженні — наразі не знаю, оскільки жодних документів з цього приводу до нас поки не надходило. Єдине можу точно сказати — міліція займала і буде займати позицію закону. Позиція обласної влади чимось подібна до правоохоронців: «Це приватне підприємство, тож у своїх корпоративних конфліктах нехай самі і розбираються». Чиновники і депутати в один голос говорять про те, що для них в даному випадку головне — захист інтересів простих робітників заводу. У своєму інтерв’ю на одній з місцевих радіостанцій голова Рівненської обласної державної адміністрації Віктор Матчук ситуацію на ливарному заводі прокоментував так: — Проблема на ливарному заводі полягає в тому, що йде суперечка акціонерів між собою, а також між акціонерами і нинішнім керівництвом цього підприємства. І держава не втручається в цю суперечку, оскільки держава не має жодної акції в цьому підприємстві — воно є приватним. Інша річ, що ми вживаємо всіх заходів для того, аби ці суперечки не поставили під загрозу зупинку або розформування підприємства взагалі як такого. Тому ще раз кажу — були спроби залучити управління внутрішніх справ, обласну державну адміністрацію на бік однієї або другої сторони. Я їм пояснив! Дуже сподіваюсь, що вони зрозуміли мене правильно — адміністрація буде стояти на боці тих людей, які там працюють. Це, в принципі, наша позиція — стандартна і універсальна, вона такою ж була стосовно проблеми з «Рівнеазотом», такою ж вона є стосовно проблеми з ливарним заводом. Для нас пріоритет номер один — це підприємство повинно працювати, воно повинно давати людям роботу і воно повинно сплачувати податки. Хто буде власником цього підприємства, нехай вони розбираються між собою — в судах, в ресторанах, де завгодно. Мене це, відверто скажу, не дуже цікавить, яке там буде прізвище у власника. У чому полягає захист інтересів працівників заводу — залишається незрозумілим. Сьогодні, за словами акціонерів РЛЗ, працівники підприємства не тільки отримують мізерну платню та ще мають заборгованість із заробітної платні. Говорить генеральний директор ЗАТ «РЛЗ» Валерій Марчук: — Обладнання підприємства ріжуть на брухт. Це, безумовно, «наділяє» людей впевненістю, що при теперішньому керівництві вони довго працювати не будуть — не буде обладнання. Крім того, умови роботи гірші, ніж в колоніях суворого режиму. Скрізь грати та замки. Працівників зранку запускають в цехи і замикають на цілий день. Неважко уявити, які наслідки у разі виникнення пожежі можуть мати такі умови праці. Які податки отримує область від неврахованої продукції — теж не зрозуміло. Зважаючи на згадані паном Марчуком порушення, ніхто з чиновників про них не говорить. Таку прихильність обласних властей і міліції до персони звільненого генерального директора Валерія Канського акціонери пояснюють корисливим інтересом останніх. Говорить голова наглядової ради ЗАТ «РЛЗ» Ілля Кошкін: — Під керівництвом пана Матчука в області практично не залишилося підприємств, що працюють. Більшість вже порізана на брухт. Але РЛЗ більш ласий шматок для любителів металобрухту, ніж усі інші. Якщо ріжеться на брухт якесь інше підприємство, організатори отримують приблизно тисячу гривень за тонну. На ливарному ситуація інша. Тут ріжуть брухт, одразу ж на місці переплавляють і продають у вигляді готової продукції у десять разів дорожче. А отриманих від таких оборудок коштів вистачає на утримання «Тайфуну» та на те, щоб і правоохоронці, і чиновники не помічали порушень закону з боку пана Канського. Та ще й вистачає на придбання нагороди від Президента — звання «Заслужений машинобудівник України» за поданням губернатора. Зрозуміло, останньому значно вигідніше отримувати дивіденди від руйнування заводу, ніж сприяти його розвитку. Зневірившись у незаангажованості правоохоронців та місцевих чиновників, акціонери ЗАТ «РЛЗ» подали на пана Канського до суду. На відміну від решти правоохоронних органів, Рівненський районний суд побачив у діяльності звільненого генерального директора порушення законодавства. Як результат, проти нього була порушена кримінальна справа за фактом «самоуправства». Яким буде рішення суду — покаже час. Наразі з пана Канського взято підписку про невиїзд.
