Украй уважне і чутливе ставлення людини до власного здоров’я, яке часто не має підстав — це й є іпохондрія. Здається, що хворий, але жодних проявів немає. Відчуваєш тривогу, але безпідставну. Кажуть сходити до лікаря, але не довіряєш їхній діагностиці. Це все можуть бути ознаки іпохондрії.
Болі, які не мають медичних причин, надмірна недовірливість, регулярне читання медичної літератури або відвідування спеціалізованих сайтів з вишукуванням у себе симптомів будь-яких хвороб — яскраві приклади поведінки іпохондричної людини.
Часом іпохондрія розвивається через стреси та негативний досвід (наприклад, хронічна хвороба, небезпека життю та здоров’ю, втрата близької людини через хворобу тощо), але може виникнути безпідставно, як наслідок концентрації тривоги на темі здоров’я.
Часом здається, що людині подобається страждати, викликаючи до себе увагу, інтерес, турботу. І в певній мірі це може бути правдою, адже іпохондрик перебуває в позиції жертви, а жертві прийнято співчувати, підтримувати її.
Надмірна прихильність до здорового способу життя теж може бути сигналом іпохондрії. Тут людина діє від зворотного: страх захворіти переростає в культ здоров’я, який активно пропагується серед близьких і знайомих.
Формується таке ставлення ще в дитинстві, коли дитина росте хворобливою або в сім’ї є хтось тяжко хворий. А також в ситуаціях, коли тривожна мама, побоюючись за здоров’я дитини, прагне передбачити всі небезпеки, що підстерігають її. Такий малюк з раннього дитинства чує фрази: «Одягнися тепліше, на вулиці холодно», «Гуляти не підеш, застудишся», «По деревах не лазь — впадеш», «Не підходь до калюжі — промочиш ноги, захворієш і помреш». Все, що пов’язано з хворобою або будь-яким фізичним нездужанням, починає сприйматися як смертельна небезпека.
Найпоширеніші прояви іпохондрії: надмірне хвилювання за здоров’я; прислухання до симптомів тіла та надмірна чутливість до будь-яких змін організму; пошук інформації про хвороби та спроби поставити собі діагноз; концентрація на темі хвороб в інших людей; навіюваність та нав’язливі думки про хвороби; фонове відчуття тривоги, яке заважає відпочивати, виконувати роботу та займає майже весь день; неможливість зосередитися на інших справах; думки про смерть, небезпеку, недовіра до лікарів та оточення.
Як боротись з іпохондрією? Щоб змінити ставлення до свого здоров’я, слід міняти і думки, й емоції. Не дозволяйте іншим розповідати про свої хвороби і негаразди. Тактовно переводьте на іншу тему, задавайте запитання, що стосуються приємних речей. Якщо це не діє і людина продовжує, слід просто обмежити спілкування зі «скигліями». Більше читайте — це дозволить переключитися від внутрішніх переживань на зовнішні, викликає інтерес і інші позитивні емоції. Займайтеся спортом або іншими фізичними активностями. Кожному з нас відомо поняття «м’язова радість» — це приємна втома не тільки в м’язах, але і в розумі. Щоб зупинити потік думок, часом досить попрацювати фізично. Знайдіть для себе захоплення — коли бачитимете результат своєї праці, у вас буде підніматися настрій, життєвий тонус і інтерес, а це витіснить незадоволеність і страх. Виберіть мету і йдіть до неї. Якщо ненависна робота — змініть її, якщо живеш з тими, хто неприємний — ти маєш право вирішувати, з ким і як жити. Якщо нудно — пробуй, досліджуй і нарешті знайдеш те, що потрібно.
