Музей розташувався на першому поверсі Будинку вчених, на місці колишньої невеликої виставкової зали. Власне, він не є окремим закладом, а лише відділом обласного краєзнавчого музею, тому частину експонатів взято саме з його фондів. Багато предметів передані розпорядниками спадщини Уласа Самчука, подружжям Соколиків з Канади, де прожив останні роки життя український письменник.
— Тепер я можу сказати, що ми виконали волю Уласа Самчука. Його бажанням було те, щоб його літературна спадщина була доступна всім, — розповів на відкритті музею Ярослав Соколик. — Він дуже хотів, щоб його пам’ятали на Батьківщині, щоб тут існував його музей. Наша сім’я знала Уласа з 50-х років й до останніх днів. Тому сьогоднішнє відкриття цього музею — для нас велика подія.
Серед подарованих канадцями експонатів — друкарська машинка, на якій писав свої твори Самчук, його фотографії. На відкритті Оксана Соколик презентувала ще й писанки, які вона зберігала з дня смерті Уласа. А завдяки рівенській родині Мучинських у музеї є піаніно та меблі, котрі були у будинку, який разом із дружиною Тетяною Праховою винаймав у ті роки редактор газети «Волинь».
Музей складається з кількох відділів, причому не всі вони присвячені винятково Самчуку. Зокрема, на одному із стендів є фотографії представників «празької школи» — Олега Ольжича, Євгена Маланюка, Олени Теліги, Юрія Клена, Олександра Олеся, на іншому — інформація про людей, які працювали у сорокових роках у «Волині». Особливістю експозиції, за словами керівника відділу краєзнавчого музею Інни Нагорної, є те, що про життя Уласа Самчука та його друзів розповідає сам письменник уривками із своїх спогадів.
В Україні кімната у Будинку вчених — вже третій музей, присвячений автору «Волині» та «Марії». У Дермані, де народився Самчук, вже 12 років існує невеликий музей. Ще один знаходиться у Тернопільській області. Звісно, для дослідників української літератури, а також студентів і школярів найбільшу цінність має саме новостворений рівенський музей.
