За тридцять років незалежності Україна могла б побудувати собі не тільки державу, а й світову мегаімперію. Але влада, напевно, хотіла чогось іншого. І це інше вже настає. Бо зовсім не тих і зовсім не туди Україна собі обирала.
Якби одразу, а можливо, навіть і зараз Україна обирала б не депутатів у владу, а делегатів на установчі чи конституційні збори для створення своєї держави, то обирати було б значно простіше. Бо тоді люди краще розуміли б, за що вони воюють, гинуть і голосують.
На жаль, демократія по-українськи — це коли з трьох Іванів замість політика обирають дурня і Василису Прекрасну чи олігарха за гроші. Тому народ змушений у черговий раз танцювати на політичних граблях і ходити з прапорами по колу до скону. Поки не з’явиться справжній герой і не забере в олігархів цю дудку. Але життя — це не кіно і не казка.
Сто років тому навіть прості мужики і на Заході, і на Сході знали, що для того, аби побудувати в країні державу, то її спочатку комусь потрібно створити. А тільки потім обирати собі депутатів і формувати парламент. Таку науку депутати від народу ретельно ховають, бо в ній ідеться про те, як створити справжню державу без них. Наука ця називається не комерційна, а політична економіка. І викладати її бажано було б не тільки олігархам і їхнім дітям, а усім ще в школі, як Біблію в церкві. Тому що комерційна економіка і математика знають, як олігархами стати. А політична економіка і справжня історія знають ще, як олігархів позбутися.
Бережіть своїх батьків, які виборювали для вас незалежність, бо краще, ніж вони, ніхто не розповість вашим дітям, що державу для них в Україні ніхто ще не створив замість вас. Тому що олігархам потрібні тільки раби, влада і капітал. Така їхня природа.
Анатолій МІСЯЧЕНКО,
голова комітету інформаційної політики
Громадської ради при Рівненській ОДА.
