У літню спеку рівняни, як правило, не переймаються тим, як доведеться зимувати. А от працівники «Комуненергії» зобов’язані вже влітку подбати, щоб не залишити рівнян без тепла взимку. Ситуація ж сьогодні така, що теплопостачальники не можуть у повному обсязі розпочати підготовку до нового опалювального сезону — немає коштів. Щоб не залишити місто без тепла, вони розраховують на підтримку його мешканців. Рівнянам слід зробити лише одне — розрахуватись з боргами за спожиту теплову енергію, все інше — справа професіоналів. Поки що директор КТП «Комуненергія» Володимир Зленко стурбований тим, чи вдасться вчасно розпочати новий опалювальний сезон та якісно і безаварійно його провести, не допустивши ситуації, яка трапилася минулої зими в Алчевську.
— З початку минулого опалювального сезону діють нові тарифи на теплопостачання. За цими тарифами населення має сплачувати суму в півтора раза більшу від попередньої. Тоді ви говорили, що тарифи економічно обгрунтовані й допоможуть підприємству вирішити його проблеми. Що змінилося з того часу? — Попередні тарифи були незмінними протягом п’яти років. А минулої осені тарифи справді зросли. Вони затверджувались як економічно обгрунтовані, але з першого дня опалювального сезону перестали такими бути. Це відбулось у результаті суттєвого зростання цін на енергоносії. В першу чергу, через стрімке подорожчання природного газу — з 0,21 грн. за 1 метр кубічний до 0,68 грн. Більше половини витрат у тарифі становить саме газ, його КТП »Комуненергія» використовує мільйони кубічних метрів за опалювальний сезон. На жаль, спеціальних механізмів, які дозволили б нам у цей період корегувати тарифи, немає. От і вийшло, що знову працювали собі у збиток. — Упродовж минулого року суттєво зросли борги населення за надані послуги теплопостачання. Це пов’язано з напівхолодними минулої зими радіаторами в оселях рівнян чи, можливо, якимись іншими чинниками? — Я б не сказав, що в оселях рівнян радіатори були холодні. Навпаки, ми намагалися зробити все, щоб нарікань на нашу роботу не було. Незважаючи на досить холодну зиму, скарг від мешканців міста надходило менше, ніж у минулі роки. В попередні опалювальні сезони скарг та звернень на неякісне теплопостачання надходило понад 3000, в цьому ж — менше 2000. Зрозуміло, що вище своєї голови не стрибнеш — обладнання вже давно вичерпало свої технічні можливості, а замінити його на нове у повному обсязі в підприємства грошей не вистачає. Що стосується заборгованості рівнян, яка становить майже 11 мільйонів гривень, то вона має інше пояснення. Більшість людей звикли сприймати послуги теплопостачання як соціальне благо і сподіватись на те, що і при існуючих боргах без тепла в багатоповерхівках залишити не можуть. А ще зіпсувала картину недолуга політика держави з поверненням колишніх радянських заощаджень у рахунок боргів за комунальні послуги. Вже понад півроку ніхто нічого не повертає, а люди досі на щось сподіваються і не платять. — Ви не намагались запозичити досвід роботи з боржниками в іншого, але також комунального підприємства — «Рівнеоблводоканалу». У них свого часу теж були мільйонні борги і проблеми, пов’язані з розрахунками населення... — По-перше, у них не такі великі борги були, як у нас. А по-друге, в нас різна специфіка роботи. На жаль, ми не можемо запустити в трубу зонд і відключити від теплопостачання якусь одну окремо взяту квартиру. Звичайно, збираємо інформацію про найбільш злісних боржників, передаємо матеріали до суду — розглядається уже майже півтори тисячі позовних заяв на загальну суму 2 мільйони 388 тисяч гривень. Крім того, наші працівники постійно проводять роз’яснювальну роботу з боржниками. Чимало виникає у людей запитань щодо процедури оплати послуг теплопостачання. Минулого року затверджено тарифи, які були розбиті на дві частини: 1 гривня 70 копійок — в опалювальний сезон, 60 копійок — у міжопалювальний. Ми це зробили для того, щоб зменшити фінансове навантаження на платників і зібрати певну суму коштів, за рахунок яких можна було б у міжопалювальний сезон проводити хоча б частину ремонтних робіт. Про це неодноразово повідомлялось і в газетах, і на квитанціях, і в розмовах з людьми. Але, виявляється, не всі про це знають. Трапляються й такі випадки, коли людина просто відмовляється платити — мовляв, що ви мені можете зробити. Відверто кажучи, я цього не можу зрозуміти. Кому вони цим зроблять гірше? В першу чергу собі, бо не буде грошей на підприємстві, відповідно, не буде змоги підготуватися до опалювального сезону. Як наслідок — холодні радіатори в квартирах. Люди не хочуть усвідомити, що цим вони зроблять гірше не мені, а собі в першу чергу. Доки люди не перестануть сприймати наші послуги не як соціальне благо, а як товар, до того часу комунальники будуть по вуха у боргах. — Якщо звернути увагу на шикарне приміщення вашого підприємства, деякі кабінети та автомобільний парк керівництва, важко сказати, що «Комуненергія», як ви кажете, по вуха у боргах. Звідки на це беруться гроші? — Все, що ви перерахували, було зроблено ще в 1998 році, задовго до того, як я прийшов сюди працювати. До речі, на сьогодні багато установ та організацій мають набагато кращі та сучасніші приміщення. Не хотілося б копирсатись у роботі своїх попередників. Зрештою, я завжди казав, що зовнішній вигляд мого чи ще чийогось кабінету на загальний рівень проплат населення аж ніяк не впливає. Якщо ж хтось думає, що тут крадуть гроші, ми завжди готові і відкриті до діалогу. Нехай прийдуть, покажуть, де їх закопали, і разом відкопаємо та пустимо в роботу. Відверто кажучи, коли я працював у Львові керівником підприємства «Львівгаз», то думав, що в комунальників проблем значно менше. Зізнаюсь, я помилявся. Тому якщо хтось вважає, що може працювати краще і доведе це конкретними справами, я готовий без амбіцій поступитися своїм місцем.
