Система, в якій працювало комунальне господарство колись, нині розбалансована до максимуму. Кожен мешканець, який відмовляється від централізованих, надто дорогих і вкрай неякісних послуг, щодалі розхитує її. У системі комунального господарства назріває «революційна ситуація», в якій «верхи» (надавачі послуг) не в змозі надати якісну послугу, а «низи» (одержувачі послуг) не хочуть щораз більше платити за те, чого немає. На порозі чергового підвищення тарифів на воду та теплопостачання комунальне питання набуває усе більшої гостроти. Адже про якість послуги навіть не йдеться, а лише про можливість відкрити газовий кран. Про різні точки зору на проблему й про те, що робити далі, йшлося під час круглого столу «Комунальний сектор та енергозбереження», який відбувся минулого тижня у редакції газети «Рівне вечірнє».
«Комуналці» хронічно бракує грошей та кадрів — У системі ЖКП постійне недофінансування поточних ремонтів, підготовки до зими, а останнім часом впав рівень оплати мешканцями квартплати до 60%. Окрім того, місцевий бюджет упродовж років фінансує галузь не до необхідної міри, — каже в.о. начальника управління житлово-комунального господарства Рівенського міськвиконкому Олег Супруненко. — Більшість же наших будинків зведені у 60-70-і роки і потребують капремонту, усі комунікації зношені, дахи течуть, окрема проблема — ремонт стиків панельних будинків. До всього, комунальне господарство потерпає від нестачі робітників, оскільки ми не можемо платити нормальну зарплатню. Знайти хорошого спеціаліста практично неможливо, залишилися тільки двірники. Зараз склалася ситуація, в якій навіть говорити не можна про приплив чи відплив кадрів: справжні майстри давно працюють у Росії чи за кордоном, частина мігрувала до Домової служби, яка платить більше, ніж ми, а ті, що приходять до нас — то не спеціалісти. Вихід — у переході житлово-комунального господарства на систему приватних ЖКП та об’єднання співвласників житлових будинків. Перші приватні ЖКГ з’явилися у Харкові у 1992 році, але протрималися недовго і залишилося їх кілька. У нас перший приватний ЖЕК почав працювати у 2004 році. Це невеличка структура, яка працює на єдиному податку, спроможна платити більшу, ніж ми, зарплатню і заробляти на себе сама. Результат: ремонти поступово виконують, квартплата така ж, скарг на роботу немає, оскільки цей ЖЕК надає якісні послуги. За кордоном, до речі, працюють на системі співвласників житлових будинків. Торік їх у Рівному було 21, нині — уже 36.
Тернистий шлях співвласників до об’єднання — Три роки тому ми зареєстрували товариство співвласників багатоквартирного панельного будинку на вул. Шухевича, 2. Зізнаюсь, що спочатку були проблеми, грошей дуже бракувало, — розповів керівник об’єднання співвласників житлових будинків Олексій Година. — Зараз не можу поскаржитися, що люди байдужі, останні три місяці у нас рівень оплати становить 100-120%. Довелося провести ретельну роз’яснювальну роботу, переконувати, що кошти квартплати потрібні для проведення таких-то конкретних робіт. Люди погасили й борги попередніх років, цьогоріч відремонтовані усі 14 під’їздів, 3 тисячі погонних метрів панельних стиків. Зізнаюсь, що за ці роботи, а вони «потягнули» 199 тисяч гривень, я ще не розрахувався. Ремонт робили спортсмени-альпіністи, хоча я їх спочатку попередив, що розрахуватися одразу не зможу. Діяльність нашого об’єднання вважається неприбутковою, а тому не оподатковується. Хоча якщо ми надаватимемо інші послуги, то вони будуть оподатковані на загальних підставах. Я колишній працівник правоохоронних органів, пенсіонер. Мені пропонували чиновницьку роботу з 8.00 до 17.00, але я не погодився. Хотілося себе реалізувати якось інакше. Тепер я взяв на обслуговування будинок на вул. Дундича, 16, мешканці самі мене запросили. Ми провели збори, я поставив свої умови: оплата боргів і поточної квартплати. Люди зібрали певну суму грошей, і за півтора місяця ми змогли провести ремонт запірної арматури, системи холодного та гарячого водопостачання. Безумовно, є люди, які сумніваються чи мають свою думку, що і як треба робити, ми з ними спілкуємося і, хочу зазначити, особливого протистояння чи палких протиріч немає. Є в мене ще один дуже запущений будинок на вул. Дундича, 5-А, там у підвалах роками стояла вода. Ми її добу викачували, але тепер стикнулися з проблемою відсутності взаєморозуміння з «Рівнеоблводоканалом», з яким у цьому випадку не можемо домовитися про виконання їхніх функціональних обов’язків. Був би він міський, усе було б простіше.
«Автономний» бум За чинними правилами, автономне опалення можна встановлювати лише в будинках, де є вентиляційні канали. У 9-поверхівках ставити котли заборонено. Працює спеціальна міжвідомча комісія, яка видає дозволи на встановлення автономних опалювальних систем. — Люди зараз масово ставлять автономні системи, і черга за дозволами утворилася дуже велика, — розповідає начальник ЖКП «Паркове»Микола Полюхович. — А тому половину автономних опалювальних систем найрізноманітніших модифікацій зараз встановлюють… без дозволу. Уряд дозволив встановлювати автономні системи, а далі хто як вміє, так їх і ставить. — Ми маємо зараз будинки, в яких усі відмовилися від централізованого тепла і поставили собі автономні системи. Проте залишилося, приміром, 5 квартир, мешканці яких з різних причин зробити це не можуть чи не хочуть. Залишилася й труба, розрахована колись на цілий будинок, а не на 5 квартир, по якій і далі йде тепло. Але обслуговувати її немає за що. Якби державна програма ще гроші на її виконання давала, то ми могли б за них поставити й цим сім’ям автономні системи і зняти проблему взагалі.
Енергоаудит — у майбутньому — Наука винайшла багато технологій раціонального використання джерел енергії та збереження тепла, тепер питання — як їх впровадити технічно, — констатує доцент кафедри теплоенергетики Національного університету водного господарства та природокористування Володимир Волощук. — У нас насамперед існує проблема організаційного та правового характеру. Нині у Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут» запроваджено нову спеціальність — енергоменеджер, який має аналізувати будинок з погляду енергозатрат і тепловтрат, здійснити аудит та організувати ефективне використання енергії мешканцями будинку. Існує ще одна проблема: зараз використовують старі системи розрахунків температурного режиму, згідно з якими опалювальна система має працювати при -21, від цієї ж норми розраховують, скільки необхідно газу на опалювальний період, хоча така температура у нас буває кілька днів на рік. А тому наші збірники норм та правил вкрай застаріли і потребують нових наукових підходів.
Головне зараз — зберегти тепло — Усі споруди у нашому місті, в тому числі навчальні та лікувальні заклади, у той час коли вони будувалися, були розраховані на коефіцієнт теплоопору 0,39, — розповів технічний директор ТОВ»Карат» Валерій Саєнко. — У старих будинках встановлювали вікна з подвійними шибками і відповідною відстанню між ними. З часом ці норми знівелювалися безглуздою енономією та високими темпами здачі будинків, відстань між шибками зменшилася, та і якість стала не та. За новими розрахунками, Україна умовно поділена на 4 зони, і наша область віднесена до зони з коефіцієнтом теплоопору 0,5. Ніхто, звичайно, перебудовувати місто не буде. А тому зараз основне завдання кожного — зберегти кожну гігакалорію тепла в будинках і зменшити відсоток втрат тепла. А тому насамперед треба створити систему, в якій би брали участь усі: виробник послуги, передавач і споживач. Стосовно останнього кожен керівник кондомініуму може сказати, що коли в будинку не більше половини зацікавлених у тому, щоб у будинку було тепло і все працювало, немає сенсу братися за нього. Що ж стосується тепла, то цілком природно, що споживач, сплачуючи за послугу, хоче її одержати повною мірою і він відмовляється розуміти, чому за його гроші треба ремонтувати трубу, з якої він нічого не одержить. За часів, коли я працював першим заступником міського голови, була розроблена комунальна інвестиційна програма, в якій були конкретні проекти з конкретними інвесторами. Ми одержали тоді перший транш коштів на реконструкцію котельні в ТЕЦ, була й програма повної реконструкції системи тепломереж. Але, на превеликий жаль, через затяжні політичні конвульсії сьогодні інвестори, які йшли у Рівне, втратили свій інтерес, — усі були зайняті виборами. То звідки ж узяти гроші? Їх треба залучили один раз і створити умови, щоб вони запрацювали. Так, ми зробили ТЕЦ, яку показували усім як взірець, за цією ж програмою міську лікарню обладнали котельнею. Тепер вона має і тепло, і гарячу воду, і економію коштів. Дуже прикро, але тепер, коли подорожчав газ, лікарня в міжопалювальний період збирається відмовитися від гарячої води. Навіть не маючи боргів, бюджетні організації не мають гарантій одержання газу, оскільки борги має «Комуненергія». Ось тут кожен має свої аргументи, чому треба підвищувати тариф. Але заручниками залишаються люди. Тому вони готові більше затратити на які завгодно котли і прийти до простого вирішення: створити комфортні умови собі й своїм близьким.
Сонячна батарея Близько року тому п. Саєнко встановив на своєму будинку сонячну батарею. Привезли її з-за кордону, проект розробляла компанія «Фарт-сервіс», а змонтували німецькі фахівці. Валерій Саєнко вважає, що у нас сонця не менше, ніж в Іспанії, де, з його слів, прийнято закон про повний перехід на використання сонячних батарей. — За кордоном я бачив багато місць, де успішно використовують сонячні батареї, приміром, для вуличного освітлення, в дитячих установах, а також на турбазах, у дитячих спортивних таборах у місцевості, де немає газу, адже сонця ще ніхто не приватизував, — розповідає Валерій Саєнко. — Діти користуються басейнами, душовими і не думають про те, о котрій годині прокидатися, щоб митися теплою водою. Сонячні батареї є електричні й теплові, і кожен може вибирати залежно від своїх потреб. Я собі поставив, враховуючи ситуацію з енергоносіями, теплові. І повісив на стіні великий календар, в який записую свої спостереження за погодою. Ще п’ять років тому сонячні батареї були представлені у Рівному на виставках, але нікого не зацікавили. Усі дивляться й кажуть: це не для мене, нехай хтось спробує. На мою думку, треба почати з соціального проекту, приміром, встановити сонячну батарею для підігріву басейну міської лікарні. Ціна залежатиме від конкретних поставлених завдань. Запевняю, що влітку не знатимете, куди подіти гарячу воду. Так можна зробити й на багатоквартирному будинку, в Україні є такий приклад, і в дитячих закладах, і в лікарнях. Це значно ефективніше від балачок, де взяти спонсорську допомогу. Окрім мого будинку, в Рівному невдовзі з’явиться ще один об’єкт, обладнаний сонячною батареєю, але поки я називати його не буду.
