Квіточка на бутерброді

На відкритті чергового супермаркету народу пообіцяли виступ відомої артистки. Артистка, як на мене, така собі. Відома здебільшого тим, що вже років з десять, якщо не більше, не вилазить із телевізора, щоденно «прикрашаючи» собою то один, то інший вітчизняний телеканал. На іноземних каналах ця артистка не з’являється і з’явитися не може. Тому що в іноземців свого такого добра більш ніж досить. Саме такого, що часто показують по телевізору. Якщо припинити показувати, ніхто за місяць і не згадає. Тому показувати треба. Навіщо? Для тих нових супермаркетів хоча б. Насправді хороший артист відкривати магазин не поїде. Йому і так є чим займатися: репетиції, гастролі, записи, спектаклі, концерти, зйомки. Можна і в телевізорі не крутитися щодня. А через день треба. Тому що забудуть, затопчуть, закриють своїми обличчями в екрані та на обкладинці журналів кольорових з телепрограмою. Якщо так, тоді яка різниця між хорошим артистом і тим, що з відкриття магазину на вулиці Макарова? Проста різниця. Хороший артист цікавий сам по собі. Він може виступати годину, дві й навіть більше і не набридати публіці, яка його знає. Ті ж, що з телевізора, цікаві рівно п’ять хвилин. Поїхав, побачив живцем того, хто в телевізорі щодня, і все. За п’ять хвилин живого споглядання цей «телегерой» чи «телезірка» нам вже не цікавий. Навіть дратує те, що він ще десь тут. Хочеться навіть сказати йому щось на зразок: «Забирайся, друже, геть, назад до телевізора, бо в телеекрані ти гарніший, ніж у житті. Ми тебе побачили, і на цьому досить. Час до магазину йти, до того самого, на відкриття якого привезли «телезірку». У підсумку усі задоволені — артист чи артистка одержить гроші за кілька втрачених на той магазин хвилин, магазин одержить додаткових покупців, покупці зможуть розповісти потім, що на власні очі бачили «живого такого-то» чи «живу таку-то». Причому з подробицями: у що була вбрана, чим нафарбована, як стояла, як ходила, що тримала. Що говорила чи співала — не важливо. Не для цього у нас існують оці «телезірки» на п’ять хвилин. Вони як квіточка на бутерброді, яка має привабити покупця, аби той звернув увагу і купив саме цей бутерброд. Квіточку ж, помилувавшись, викинув. Бо хоч і гарна вона ззовні, але для їжі непридатна. Так і «телезірки» наші гарні, але окрім кількахвилинної «торгівлі обличчям» перед публікою, мало на що здатні. У телевізорі — інша річ. За нинішнього рівня дизайну, «телезіркою» можна зробити будь-кого. Аби його потім можна було возити на відкриття магазинів чи ще в яке місце, які тепер прийнято прикрашати «телезірками», як бутерброд квіточкою.