Макс Кідрук: «Я помилився, перший мій «Бот» не був технотрилером»

Має підназву нова книга письменника «Ґуаякільський парадокс». Це продовження історії про програміста Тимура Коршака. Відбуваються події через п’ять з половиною років після попередньої історії в найбільшому місті Еквадору — Гуаякіль.
— Події починаються з того, що в Тихому океані, неподалік західного узбережжя Еквадору, рибалки помічають, що щось дивне коїться з рибою — її викидає хвилями на безлюдні пляжі, — розповідає сюжет Макс Кідрук. — Через кілька днів у людей починається епідемія агресії, вони починають скаженіти, кидатися на все живе. Після того як частину з цих людей відправляють до психіатричної клініки, стає зрозуміло — ці події пов’язані з тими, що відбувалися в Атакамі в 2009 році. А ті, хто може розібратися у ситуації, — українець Тимур і афроамериканець Ріно, в якого в цій частині нарешті з’являється прізвище.
Що буде далі — Кідрук не розповідає. Але нагадує про «три стовпи», на яких ґрунтується його «Бот» — пустеля Атакама, нанотехнології й людський мозок і таємниці, що з ним пов’язані. Ще відзначає, що презентуючи першу частину історії, помилився, коли назвав «Бот» першим українським технотрилером:
— Дуже багато ідей, описаних мною у «Боті», попри наукове обґрунтування, не зовсім реальні. Тому ця книга — суміш техно і наукової фантастики.
«Бот» Кідрук називає своєю хоча й найбільш успішною, проте не найкращою книгою. «Ґуаякільський парадокс» він збирався написати вже давно, але презентує на п’ять років раніше, ніж планував — бо, зазначає, «не мав вибору». Продовжив писати «Бота» після завершення роману на замовлення поляків «Небратні». А цієї осені почне працювати над втіленням у життя своєї найбільш потужної ідеї, що вже три роки «вариться» у його голові. А саме — роману «Зазирни у мої сни», на який його надихнула стаття у науковому журналі, котрий йому колись подарували на одній з презентацій у Києві.
Нині в Інтернеті можна переглянути буктрейлер «Бот-2». Озвучив відеоролик один із учасників гурту «Холодне серце».