«РВ» продовжує розповідати про те, як під час воєнного стану шукають і знаходять вихід з непростої ситуації підприємства, що забезпечують наш побут такими звичними й водночас необхідними речами — від одягу до харчів. Ті, хто виробляє продукти, нині так само важливі, як і воїни, які щодня боронять нашу землю від загарбників.
Микола Кучерук, власник ТМ «Родина»:
— Працюємо зараз навіть більше, бо зросла потреба країни у продуктах, потрібно піднімати економіку, платити податки. Звісно, ситуація непроста. Закрилися деякі ринки, куди ми раніше постачали товари — на Донеччину, Маріуполь, Харків. У перші дні війни було незрозуміло, що далі робити, працівники були розгублені, дехто в розпачі. Але я зібрав колектив і сказав, що наша справа — робити те, що вміємо найкраще. І потихеньку все налагодилося, люди потрохи заспокоїлися, втягнулися в роботу.
Ми виробляємо і те, що потрібно для Чернігівської області, якій Рівненщина допомагає, і те, що добре зберігається у військових умовах: гірчицю, сухарі, кетчуп, джеми. Є певні проблеми з логістикою, пальним, комплектуючими. Доставка дуже дорожчає, пальне — в дефіциті. Водії беруть по 20 літрів пального, по п’ять годин простоюючи в чергах. Вважаю, це не дуже справедливо і не відповідає воєнним реаліям. Чому в однакових умовах опинилися ті, хто їде приватним транспортом у власних справах, і ті, хто доставляє людям хліб?
Подорожчання продукції, на жаль, неминуче. Щоб доставити фурою до Рівного тушонку і вернутися, потрібно витратити 6,5 тисячі гривень. Ми ж розуміємо, що окупанти випалили нафтосховища, розбомбили нафтопереробний завод. Але дуже сподіваємося, що влада якнайшвидше робитиме все, щоб подолати дефіцит пального.
Загалом колектив працює злагоджено, також взяли на роботу кількох переселенців. Деякі наші працівники захищають Україну зі зброєю руках. Як ми кажемо, жінки зараз працюють, а сини й чоловіки воюють. Як і всі, чим можемо, допомагаємо волонтерам та ЗСУ, придбали для військових джип. Хвалитися не хочу. Тяжкі часи згуртували громаду, до мешканців Мар’їнки до Великодня від нас поїхала тисяча продуктових кошиків. У кожен також поклали дитячі малюнки, які зібрали учні костопільських шкіл. Поклали туди ще печива, цукерок і домашньої ковбаски. А Дядьковицька громада додала ще й яйця, розписані самими мешканцями.
Усі хочемо показати, що Україна — єдина, нас ніхто не завоює і не розділить. Головне — щоб була перемога, мир, а решту ми забезпечимо.
Олена РАКС.
