Начальник регіонального відділення Фонду держмайна України Валерій Марчевський, проти якого у суді лежить кримінальна справа у зв’язку з приватизацією підприємства «Укрбурштин», на час службового розслідування — з 22 вересня по 23 жовтня цього року — був тимчасово відсторонений від виконання обов’язків. Відповідний наказ підписано головою Фонду держмайна Валентиною Семенюк. Втім, п. Марчевський не схилив голову перед наказом керівництва і оскаржив його у міському суді Рівного.
Причини, які змусили провести службове розслідування стосовно п. Марчевського, у наказі п.Семенюк не вказувалися. Тож що конкретно стоїть за «фактами неналежного виконання службових обов’язків та перевищення повноважень», які вирішили перевірити, достеменно невідомо. Заступник п.Марчевського Віктор Матвієнко, на якого на період проведення розслідування покладено обов’язки начальника регіонального відділення, припускає, що це могло бути пов’язано як з приватизацією ДП «Укрбурштин», так і Рівенського заводу тракторних агрегатів та ін. Називає він і інші гріхи свого керівника — перебування на лікарняному з травня і до 22 вересня цього року, причому, за його словами, поправляв здоров’я п. Марчевський по черзі в усіх існуючих медичних закладах Рівного і в кожному з них лікував іншу хворобу, використовуючи під час лікарняного службове авто. Саме п. Матвієнка, як виконуючого обов’язки начальника відділення, своїм наказом Валентина Семенюк зобов’язала також видати наказ про порядок допуску п. Марчевського до службових приміщень установи. Втім, п.Марчевський, оскільки вважає такі дії свого керівництва незаконними, звертається у суд. 29 вересня цього року суд своїм рішенням зупиняє дію наказу п.Семенюк. Мотивується це тим, що наказ «порушує конституційні права та свободи позивача, оскільки документів, які б засвідчували неналежне виконання ним обов’язків чи перевищення службових повноважень, що призвело до людських жертв чи заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі чи підприємству, не надано і в наказі жодної такої підстави не зазначено». Ухвалу суд зобов’язує негайно виконати. Тож у супроводі представників Державної виконавчої служби та міліціонерів минулої п’ятниці п. Марчевський прийшов під двері свого кабінету. Втім, вселитися негайно йому спробував завадити п.Матвієнко. Спочатку він зажадав у державного виконавця Оксани Онищук наказ про залучення до процедури вселення працівників міліції, потім почав вимагати рішення суду про скасування наказів свого відомства. Поіронізувавши над п. Марчевським, мовляв, «ви ж уже накерувалися, то ще вам мало, ще не все приватизували?», він попросив одного з працівників зняти з кабінету табличку з написом «Начальник відділення». Такі дії пояснив тим, що у рішенні суду не вказано номер кабінету, де має сидіти Марчевський, і що він готовий посадити свого начальника в будь-який інший кабінет, де немає державних документів. Врешті, державний виконавець наказала п. Марчевському власним ключем відчинити службовий кабінет. Оглянувши його та прийнявши печатки, п.Марчевський знову зміг відчути себе повноправним володарем кабінету начальника. Коментар Валерія Марчевського: — Причина всіх цих подій — Рівенський завод тракторних агрегатів. У 2004 році Фонд держмайна своїм наказом передав корпоративні права заводу регіональному відділенню. Вступивши у права, ми зробили аналіз фінансово-господарських показників діяльності підприємства і жахнулися. Адже завод мав 60 мільйонів гривень кредиторської заборгованості, мізерну — дебіторську, активи підприємства у попередні роки були виведені з товариства і на базі цього створилися ЗАТи, ВАТи та інші приватні підприємства. Тож завод, окрім адмінприміщення та декількох споруд нічого більше не мав, решту було незаконно продано за мізерні кошти і без рішення зборів акціонерів керівництвом підприємства. Окрім цього, ми дізналися що з 2003 року в господарському суді лежить справа про банкрутство заводу. Зробивши цей аналіз, ми направили його в обласну прокуратуру. А та, у свою чергу, направила до суду позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу ливарного цеху заводу, укладеним до вступу нами у корпоративні права. Потім ще близько десяти справ щодо незаконного продажу майна заводу розслідувала прокуратура. Тож на виконання вимог Фонду держмайна у 2005 році було скликано збори акціонерів, на яких змінили керівництво заводу. Це не сподобалося одному з акціонерів — харківській фірмі «Восток», оскільки головою правління заводу був її ставленик п. Сисун, і вона подала позов до міського суду. Втім, суд визнав рішення зборів акціонерів законним. Поступово ми через суди повертали назад майно заводу у Фонд держмайна. Однак у 2006 році позиція керівництва Фонду держмайна стосовно цього різко змінилася і у нас забрали корпоративні права заводу. В результаті судові справи щодо незаконного продажу майна заводу затихають. Представники Фонду держмайна на судові засідання не з’являються. Коротше, я вважаю, що їх там у Києві попросили не розвивати такої бурхливої діяльності щодо повернення майна заводу, бо інакше пояснити не можу. Так само вважаю, що покупці майна заводу посприяли, щоб стосовно мене провели службове розслідування, оскільки хочуть мене прибрати з Фонду і поставити своїх людей.
