У Городоцькій виправній колонії днями сталася незвична, але приємна подія — зареєстрували своє одруження в місцевій сільраді засуджений Іван Рубець та дівчина з Волині Світлана Волянюк. Це перший такий випадок за кілька років існування колонії.
...Познайомились молодята понад п’ять років, так би мовити, заочно — Іван в той час відбував покарання у Рафалівській колонії і за порадою свого товариша по камері написав листа його сусідці Світлані. Товариш розповідав, що дівчина дуже гарна та хазяйновита. Чого ще треба для щастя після виходу на свободу? Спочатку Іван вагався, бо, незважаючи на молодий вік, гіркий досвід подружнього життя в нього вже був. Три роки прожили разом з першою дружиною. Від того шлюбу народився син. Коли Іван потрапив до в’язниці, дружина майже щотижня писала листи, раз у місяць приїздила, але чим далі все рідше. Зрештою, взагалі перестала ним цікавитись. Іван дізнався, що його дружина живе вже з іншим чоловіком. Ця звістка для нього була важким ударом. Здавалося, та душевна рана ніколи не загоїться. Та з часом все забувається. І він таки наважився написати листа незнайомці, в якому розповів про себе та свою життєву драму. Як розповідає Світлана, той лист її дуже вразив, швидко написала відповідь і того ж дня віднесла на пошту. Лише через рік такого листування вона наважилася приїхати до нього на побачення. Згодом Івана за гарну поведінку перевели до Городоцького поселення із більш пом’якшеним режимом відбування покарання. Але і там кохана про нього не забула. Як тільки випадала нагода, одразу приїздила на побачення. Все йшло до одруження. Та проблемою стала колишня дружина Івана, яка майже три роки не погоджувалася розлучатися, але зрештою поступилася й Іван одразу звернувся до керівництва колонії із дозволом на одруження. Як зазначив начальник Городоцької виправної колонії №131 Олександр Адамець, серед його ув’язнених є багато таких, що мають бажання одружитися, але у більшості виникають проблеми, пов’язані з відсутністю свідоцтва про розлучення або втратою чи заміною старого зразка паспорта на новий. Івану також довелося виготовляти новий паспорт. Та й сільрада пішла назустріч. За словами секретаря Городоцької сільської ради Людмили Співак, вони завжди вітають таке рішення, незалежно від того, вільна людина чи відбуває покарання. Єдина умова — це наявність всіх необхідних документів. Як подарунок до шлюбу керівництво колонії дозволило молодятам шість днів жити разом у готелі, що знаходиться на території установи. Такий собі «медовий тиждень» влаштували. Згодом, як пообіцяв начальник колонії Олександр Адамець, молодята зможуть оселитися в так званій трикілометровій зоні, де почуватимуться вільніше, вести власне господарство та ростити дітей. Тому вже за кілька місяців Іван зі своєю молодою дружиною переберуться на поселення за межі колонії й почнуть нове, вже спільне, життя.
