Кажуть, що історія нікого не може навчити — але, напевне, не кожна історія. Сама поява християнства довела, що найбільш повчальна історія — це історія Месії. Звичайно, коли він справжній. Християни в Месію повірили. Іудеї — продовжили чекати когось іншого. А це завжди залишає простір для появи того, хто пообіцяє щастя на землі й на небі...
Коли українці покладали сподівання на Богдана Хмельницького, євреї в усьому світі чекали чуда від його сучасника — сина комерсанта зі Смірни Саббатая Цві. Юнак змалку повірив у свою особливість і вирішив проголосити себе тим, на кого всі чекають, — Месією. У його особливості переконувало Саббатая і оточення — так, коли батько нашого героя розбагатів — завдяки власним якостям здібного комерсанта — в Смирні це пов’язали з особливостями саме сина, а не батька. Як тут не повірити в те, що на тебе покладено особливу місію? Було, звичайно ж, знайдено старовинний манускрипт, у якому підкреслювалося, що саме Саббатай і є рятівником єврейства і новим царем Ізраїлю. Було оголошено і дату приходу Месії — 1666 рік. З’явилися соратники, які розпочали агітацію серед іудеїв по всій Європі й Азії. З’явилася і жінка з України, яка вірила, що має стати дружиною Месії й побачила свого чоловіка саме у Саббатаї. На натовп вже не діяли промови рабинів та нагадування мудрих людей, що при непростому становищі євреїв в тодішньому світі згрупування навколо можливого авантюриста може тільки зашкодити. Прихильники Саббатая допомагали йому грішми, продавали майно, зачиняли крамниці... Вони чекали, що чудо звільнення відбудеться ось-ось — адже так говорив Месія...І от 1666 року Саббатай вирушив до Константинополя, щоб усунути з трону султана і проголосити себе царем Ізраїлю. Перед виїздом він розділив ввесь світ між своїми 26 соратниками. Ось прекрасний анекдот цього розподілу. Серед соратників був один жебрак, якому найбагатші люди пропонували все своє майно замість його майбутнього царства, а він гордо відмовився від всіх пропозицій, бо збирався-таки царювати... У Константинополі Саббатай був заарештований і розміщений в одній з фортець — до прибуття султана, який був на той момент відсутній. Що ж прихильники «Месії»? Вони здивовані, вони розчаровані? Аж ніяк. Навпаки, в тому, що Саббатай був не вбитий, а тільки заарештований, вони якраз і вбачають доказ його божественності. Фортецю, в якій знаходиться Саббатай, його прихильники називають «баштою могутності». Традиційний для іудеїв траур, який припадає на день зруйнування храму в Єрусалимі, скасовується — замість цього святкують день народження Месії... Нарешті повертається султан... І вирішує зустрітися із дивним в’язнем. Султан запитує у Саббатая, чи є він Месією. І отримує відповідь: не він так говорить, тільки його оточення... Роздратований монарх вирішує його розстріляти. Але тут перекладач пропонує Саббатаю... перейти в мусульманство. «Месія» погоджується... І стає Мухамедом-Ефенді... Чи варто тут переповідати реакцію його прихильників? Звичайно, залишилися фанатики, які доводили, що це тінь Саббатая перейшла в іслам, а сам він на небі. Секта прихильників «Месії» проіснувала ще кілька століть, хоча сам він після прийняття ісламу вже не брав участі у діяльності своїх соратників. Але секта — це тільки група людей. Загальний стан описується тільки одним словом — відчай. Тисячі людей залишилися без свого майна, без домівок, без перспектив на майбутнє. Успішні єврейські громади перетворилися на квартали бідняків і жебраків — так, скажімо, сталося у Константинополі, де євреї аж до краху Отоманської імперії вже не посядуть тих економічних можливостей, які вони мали до появи Саббатая Цві. Бідні люди нічого поганого не робили, вони тільки повірили людині, що переконувала їх у своїй місії. Більше того, здається, що і сам Саббатай щиро вирів у те, що він — Месія. І також не міг зрозуміти, чого це в нього не вийшло перемогти султана однієї з наймогутніших держав тодішнього світу і стати царем. І, може, погодився прийняти іслам не тільки з тривоги за власне життя, але й з розпачу... Проте ми й не казали, що наш герой великого розуму. Поруч з ним, однак, було чимало розумників, які набули впливу саме завдяки Саббатаю. Був свій головний пропагандист, були релігійні авторитети, які боролися з конкурентами. Цим людям був вигідний міф про Месію, вони намагалися його підтримувати і після зустрічі Саббатая із султаном. Виявилося, що сам Саббатай їм не дуже потрібний. Звичайно, такої кількості прихильників зібрати вже не вдалося, однак колишні соратники задовольнилися і тим, що було... І довго ще обіцянки Саббатая були поживою для різноманітних авантюрників...
