Витримавши тривалу паузу, генеральний директор ВАТ «Рівнеазот» Михайло Заблуда вирішив прокоментувати звинувачення, які останнім часом лунали на адресу підприємства. В основному вони стосувались двох тем: проблем з передачею у власність міста відомчих гуртожитків та ідеї депутатів облради забрати в комунальну власність очисні споруди «Рівнеазоту».
На прес-конференції Михайло Заблуда навів такі аргументи та факти: — Насамперед щодо занепокоєння мешканців наших чотирьох відомчих гуртожитків, в яких загалом 1700 кімнат, опинитися на вулиці, бо, мовляв, гуртожитки входять у статутний фонд та не передаються місту. Насправді з першого дня керівництва на заводі я мрію позбутися тих гуртожитків. Але спершу мене зупиняли думки, що віддати гуртожитки з підприємства, яке має хоча б якісь кошти для їхнього утримання, бідному на гроші місту — це буде аморально. Через рік, коли був намічений план розвитку виробництва та покращення економічних показників підприємства, ми все ж таки винесли на розгляд наглядової ради товариства пропозицію всі соціальні об’єкти передати місту. Частину об’єктів, зокрема дитячі садки, які були привабливі, в дуже хорошому стані, влада міста прийняла у нас без проблем. Натомість коли дійшла справа до передачі гуртожитків, почала запрошувати дуже великі суми. Тому процес передачі й затягнувся. Все ж таки 318 тисяч гривень ми перерахували, окремі приміщення передали. А потім виникла необхідність терміново закривати процедуру банкрутства, завершити санацію, і, відповідно, здійснювати передачу будь-якого майна ми не могли. Втім, залишається в силі рішення власників товариства та наглядової ради: всі соціальні об’єкти передати місту. Тому жодних причин для переживань немає. Передбачаю, що мешканці гуртожитків насправді найбільше переймаються тим, як приватизувати свої кімнати. Бажання цілком зрозуміле, але на сьогодні юридичних підстав для цього не існує. Лише з 1 січня 2009 року має набрати чинності Закон України, який дозволяє приватизувати приміщення гуртожитків, але, знову ж таки, його дія не поширюється на гуртожитки, які перебувають у приватній власності. Тому скористатися цим законом мешканці азотівських гуртожитків зможуть лише після того, як вони перейдуть у власність територіальної громади міста. Сподіваюсь, що це буде вже в наступному році. Щодо очисних споруд. Однозначно, що немає їх — немає «Рівнеазоту». А тому звернення депутатів обласної ради щодо передачі очисних споруд ВАТ «Рівнеазот» в обласну комунальну власність є цілком непрофесійним та безглуздим. У 1996 році управління ЖКГ Рівного порушувало це питання, але облдержадміністрація тоді визнала зміну власника очисних споруд за недоцільне. У 1998 році Міністерство промислової політики дійшло такої ж думки, вказавши, що, згідно з законодавством, «Рівнеазот», як підприємство хімічної промисловості, віднесено до категорії особливо небезпечних підприємств і фактично не може існувати без власних очисних споруд. Безпідставні й звинувачення депутатів обласної ради, що начебто через постійне підвищення з боку нашого підприємства тарифів на очищення стоків діяльність «Рівнеоблводоканалу» збиткова і рівняни змушені чимраз більше платити. Насправді ж з 1997 року підвищення тарифів на очищення фекально-побутових стоків проводиться не самочинно ВАТ «Рівнеазот», а за погодженням з облдержадміністрацією. При цьому тарифи збільшуються винятково у зв’язку із загальнодержавним підняттям цін на енергоносії та матеріали, процесами інфляції. Зрештою, варто зважити на конкретні цифри. Задекларована облдержадміністрацією вартість очищення стоків на наших очисних становила на 1 вересня 0,55 гривні за 1 м3. А от «Рівнеоблводоканал» вже встановлює ціну на водовідведення для населення за 1 м3 — 1,54 грн., а бюджетним установам та іншим організаціям — 6,38 грн. То виникає запитання — хто насправді створює напругу в місті, підвищуючи тарифи, та куди діваються кошти, які сплачують юридичні та фізичні особи «Рівнеоблводоканалу» за водовідведення?
