У повідомленні про те, що правоохоронці затримали рівнянина Олександра Курсика за підозрою у сприянні переправлянню за кордон охочих ухилитися від військової служби, мене зацікавило зовсім не те, що капітан Курсик, як виявляється, несе бойову службу на дуже небезпечному напрямку фронту десь у Львівській області. Це нормально – військовослужбовець має бути там, де йому наказали. Так само нормально виявляти максимальну повагу до Олександра, як і до всіх інших українців, які нині знаходяться у військах.
Мене інше цікавить: хто заплатив мільйон двісті тисяч гривень застави аби капітан Курсик вийшов на волю після затримання за згаданою вище підозрою? Погодьтесь, що навіть тепер це дуже навіть не маленькі гроші, дістати які з кишені мало кому до снаги. Тим більше, що всі наші патріотично налаштовані співвітчизники цілодобово закликають нас дати грошей на потреби військових, для закупівлі усього того, що необхідно їм на фронті, і чим їх не забезпечила власна держава разом із численними зарубіжними партнерами. Треба розуміти, що ті, хто нас до цього закликають, і самі віддають чи не останнє на потреби Збройних Сил України.
За таких умов навіть не уявляю, хто із наших патріотів може запросто заплатити мільйон аби витягнути з-під арешту іншого патріота. Інша річ, якби був оголошений збір коштів на визволення капітана Курсика під заставу. Але про таке ніхто ніде не чув!
Наголошую, що ставлюсь до військовослужбовця Олександра Курсика з максимальною повагою як до нашого з вами захисника. І щоб ця повага була безумовною, хотілося би знати, хто саме і з яких доходів заплатив отой мільйон двісті тисяч. Коли все чисто і прозоро, приховувати це немає жодного сенсу. Коли ж платник згаданого мільйона забажає залишитись невідомим, тоді навіть і не знаю що думати. Не вірити ж звинуваченням за якими заарештували Курсика!
