І це нормально – в Марселі добре розуміють, що футбольна команда, якою вона би не була, може як виграти, так і програти. Інакше ніяк – до перемог, призів та трофеїв прагнуть десятки не менш амбітних суперників у боротьбі з якими слід ці трофеї здобути. Або не здобути подарувавши натомість своїм уболівальникам щирі і глибокі переживання з якими, як на мене, не може зрівнятися більше ніщо.
Знаєте коли я був максимально щасливим на футболі? Коли Сергій Ребров забив переможний м’яч московському «Спартку» у матчі Ліги чемпіонів в вересні 1994 року! Це було неперевершене відчуття щастя, яке я відчув разом і ста тисячами таких самих як я глядачів на стадіоні. На мить усі ми, такі різні і несхожі в житті, стали одним щасливим цілим! Заради таких моментів варто жити, варто ходити на футбол! Хто тепер згадає, що того року «Динамо» посіло останнє місце у групі і не вийшло до чвертьфіналу? Всі пам’ятають ту щасливу мить перемоги над одвічним суперником, а що було далі то таке…
Та повернемось до Марселю, де стадіон заповнюється на кожній грі незважаючи на те, яке місце посідає «Олімпік» в чемпіонаті, як він зіграв останні матчі, чи потрапив він до Ліги чемпіонів. Те ж саме і не стадіонах інших французьких команд, які так само дарують своїм уболівальникам неповторні емоції. За виключенням одної – на матчах команди «Монако», якою володіє громадянин країни-агресора, трибуни завжди напівпорожні. Причина проста – за цією командою немає нічого окрім грошей. А французьких уболівальників ні за які гроші не купиш. Ані в Парижі, ані в Ліоні, ані в Марселі.
У нас, на жаль, із цим поки що зовсім погано. Більшість із тих, хто у нас дивиться футбол, готові «уболівати» за кого завгодно аби той хто завгодно вдало рекламувався і щось вигравав. Мені їх шкода – вони ніколи не відчують тих емоцій, які відчувають глядачі на стадіоні того ж Марселя. Тому що справжніх уболівальників не купити ні за які гроші, ні за які кубки-медалі. Справжній уболівальник усе життя разом зі своєю командою, як би вона не зіграла останню гру, яке би місце не посіла в останньому чемпіонаті. І такі футбольні уболівальники у нас ще є. Щоправда, їх набагато менше аніж у Марселі. Сподіваюсь, що з часом їх стане більше.
