Пригадую як учнем десь четвертого чи п’ятого класу я побачив автобус з іноземними туристами, що зупинився біля ресторану готелю «Мир» аби туристи там пообідали. Це було видовище з якогось іншого світу, підходити до якого не давали чоловіки у цивільному, які стояли довкіл.
Далі не продовжуватиму. Ви все зрозуміли. Гадаю, що зрозуміли і те, що змусило мене згадати ті дуже давні часи. Звісно ж це повідомлення українських засобі масової інформації про економічну кризу у наших ворогів, завдяки якій їхня країна незабаром стане банкрутом і розвалиться. Про це нам говорять чи не щодня вже який рік поспіль. А вороги чомусь не помирають з голоду і не ріжуть один одного за шматок хліба. Насправді все виглядає майже протилежно – сотні літаків із жирними і не дуже к»ц»пами щодня вилітають на курорти південних морів, де їхні пасажири, як і завжди, ні у чому собі не відмовляють. Те, що раз на кілька місяців їхній виліт затримається на пару годин завдяки загрозі атаки українських дронів, аж ніяк не назвеш кризою – так, певні незручності. Все інше у них так само, як і було завжди – ситі, п’яні і задоволені життям. Не знаю, чи підозрюють ті кляті к»ц»апи що у них страшна економічна криза? Навряд – вони ж не читають українську пресу і не дивляться українське телебачення. Так само як не робили цього американські «пролетарі» часів мого дитинства.
