Щоночі прислухаєшся до далеких і близьких вибухів намагаючись зрозуміти чи це близько чи далеко і чи принесли ці вибухи комусь біду. Щоранку звіряєш почуте із офіційною інформацією. Вдень дізнаєшся про загиблих воїнів, яких проводжають в останню путь. І нема цьому кінця краю. Залишається чекати і сподіватися, що наступного разу впаде не на тебе. Це коли не читати новини. Бо в новинах у нас суцільний Трамп, якого наші безстрашні і принципові громадяни обзивають останніми словами, критикують і всіляко ображають. Так і хочеться крикнути – ви що, здуріли? Ви забули хто пішов на нас війною і вже четвертий рік сіє на нашій землі смерть і розруху? Це ж не Трамп, чи не так?
Трамп, так само як і його попередники, ніколи не збирався на нас нападати. Він поводить себе так, як йому дозволяють повноваження, надані американськими виборцями. І лише ці виборці можуть його критикувати всіма можливими способами. Або не критикувати. Це їхня внутрішня справа. Це вони, американські виборці і обраний ними президент, вирішують як діяти Сполученим Штатам всередині країни та за її межами. Вони всі нам з вами нічого не винні. Вони мають право вести перемовини і укладати угоди із ким завгодно і про що завгодно. І коли вони раптом вирішать припинити нам допомагати чи взагалі, вступити у союз із нашим ворогом, це буде їхнім рішенням на яке вони мають право. Невже це не зрозуміло? Чому нам по сто разів на день повторюють, що Америка має нас фінансувати, надавати нам зброю та боєприпаси у потрібній кількості і при цьому не має права втручатися у наші внутрішні справи? Це нормально коли американські платники податків хочуть знати хто і як витратив їхні гроші надані Україні. І ми, коли хочемо зберегти наймогутнішого у світі союзника, маємо в усьому американцям сприяти і прагнути не дратувати їхнього президента. Коли ж ми обзиваємо ідіотом главу держави, від якої повністю залежимо, то значить ми забули з ким у нас війна. Бо лише нашому ворогу вигідно щоб усі українці були настроєні проти американського президента. Тому, як мені здається, усі хто нині обзиває Трампа, працюють на нашого ворога проти нашого союзника. Я особисто вже років так з тридцять не дивлюсь і не читаю московських новин. І не лише тому, що не дуже люблю їхню країну і не довіряю їхнім новинам, а тому, що все те саме я можу прочитати в новинах українських, які сумлінно транслюють нам ворожу пропаганду. Так було у дев’яності, так було у двохтисячні, так залишається і тепер. І що з того, що ми з ними воюємо?
