Замість привітання моя дочка-другокласниця ще недавно просила вранці: «Мамо, дай три гривні на обід!«. Я спочатку раділа такій свідомості дитини, але потім почала сильно сумніватися, що гроші ідуть за призначенням. Мої сумніви підкріплювали знайдені вечорами у портфелі Лізи обгортки від жуйок і шоколадок. Як простежиш, на що витрачає дитина кишенькові гроші? Це не тільки моя біда. Не секрет, що нині багато батьків не знають, чим і як харчується в школі їхня дитина. Кілька гривень у руку — і цілий день спокійні. Що вона купує за ті гроші — не проконтролюєш. Не випадково навколо всіх навчальних закладів приліпилися, як п’явки, кіоски, намети, лотки і прилавки з «дитячим» асортиментом — цукерками, печивом, кока-колою, насінням. Щоправда, треба визнати, що останнім часом їх стало менше.
Перевірено на собі А з початку цього року нарешті вирішилася проблема і з гарячим харчуванням для учнів молодших класів. Причому відтепер гарячі обіди будуть обходитися батькам учнів молодших класів безплатно. Ці витрати взяла на себе держава. З січня набрав чинності відповідний закон, який прийняла наприкінці минулого року Верховна Рада. Треба визнати, що така пільга існувала раніше тільки при розвинутому соціалізмі. Потім навіть відповідної статті про це в законі про охорону материнства і дитинства не залишилося. І ось тепер, з нової навчальної чверті, школярі знову харчуються безплатно. За словами директорів шкіл, для цього необхідна всього лише заява від батьків. «Та яке там харчування? Мабуть, убоге і нерізноманітне», — заперечать батьки-песимісти. Поспішимо їх заспокоїти: страви, як свідчать перевірки санітарно-епідеміологічної служби, відповідають стандартам і вимогам дитячого харчування, а меню збалансоване за вмістом білків, жирів і вуглеводів. Звичайно, хотілося б більшого: свіжих овочів і фруктів, соків. За словами заступника начальника управління освіти і науки Надії Оліфіренко, на харчування одного школяра в день з держбюджету виділяється 3 гривні 26 копійок. Якщо в бюджеті районної влади є додаткові кошти, то шкільні їдальні можуть розраховувати і на великі гроші. Зателефонувавши в декілька столичних шкіл, ми дійшли таких висновків. Саму ідею безплатних обідів батьки учнів молодших класів зустріли позитивно. Ось тільки водити дітей на безплатні обіди не поспішають. Користується послугою безкоштовного харчування всього третина учнів молодших класів. Кажуть, що не так смачно, як вдома. Згодні, приготувати на декілька сот людей так само різноманітно й апетитно, як вдома для одного нащадка, звісно, складно. Ми вирушили в одну із шкільних їдалень Києва, щоб переконатися особисто, як харчуються нині учні молодших класів. Директор їдальні ліцею №157 Ольга Тіндіченко зустріла нас привітно. Саме й діти розсідалися за столи, щоб підкріпитися. У меню значилися такі страви: овочевий суп, рибна котлета, на гарнір — рис. І компот. Спостерігаємо за дітьми — їдять із задоволенням. На мийку несуть порожні тарілки. «Вчора був плов і борщ, позавчора — суп, сосиски і картопляне пюре, — розповідає Ольга Іванівна. — Та що там дивитися! Спробуйте все самі». Признаємося чесно, нам сподобався обід. Ольга Тіндіченко не без гордості розповіла, що готують обіди в цій їдальні з якісних, недорогих і, головне, екологічно чистих продуктів. Це — головні вимоги до постачальників, які одержують право співпрацювати зі школою. Ольга Іванівна сама вирішує, з ким контактувати, а з ким — не варто. А те, що замість 120 школярів тут тепер харчуються 300, кухарів не лякає. Говорять, що справляються з навантаженням.
У сільських школах не вистачає... їдалень Інша ситуація в сільських школах. У деяких з них і їдальні не збереглися. А безплатні обіди тамтешнім школярам потрібні як нікому. Вчителі, які чергують у їдальнях, помітили, як багато беруть хліба деякі школярі. За обідом вони його не з’їдають, а нишком ховають у кишеню. Для деяких з них, виявляється, це значний додаток і до домашнього обіду. Адже харчування в деяких сільських сім’ях дуже скромне. Звичайно, міські школи в більш привілейованому становищі порівняно з сільськими: і приміщення краще, і вибір постачальників більш широкий, і обладнання на шкільних кухнях сучасніше. Сільські школи — ті з них, де збереглися їдальні, — іноді виходять з ситуації інакше: самі себе забезпечують основними продуктами. Зрозуміло, за рахунок дитячої праці в місцевих господарствах, на пришкільних ділянках і в садах. Зате й продукти тут завжди свіжі.
І наостанок Що робити тим батькам, які не хочуть або не можуть годувати свою дитину гарячим обідом у школі? Давати їжу з собою. Дієтологи не стомлюються повторювати, що перерва між прийомами їжі в дітей не повинна перевищувати чотирьох годин. Найкраще приготувати дитині з собою в школу бутерброд із ковбасою, вареним м’ясом, яйцем, сиром. Не забудьте покласти в портфель термос з гарячим чаєм або какао. До речі, ці напої можна купити й у школі. Якщо ви не в змозі купити цитрусові, давайте дитині штучні вітамінні препарати, попередньо порадившись з лікарем. А вдома постарайтеся урізноманітнити харчування овочами і фруктами. Дуже корисні для дітей, які живуть у районах з підвищеним вмістом радіації, баклажанна ікра, зелений горошок, смородина, слива, буряк, соки з м’якоттю. Василь Кремень, міністр освіти і науки України: — Є в нас школи, де й раніше діти харчувалися безплатно. Це заслуга тамтешніх меценатів, які виділяли на ці потреби гроші. У селах не скупилися навіть місцеві фермери. Це приємно. Борис Жебровський, начальник управління освіти і науки Києва: — Якістю харчування учнів молодших класів у цілому ми задоволені. Стандарти дотримуються. А от ви, напевно, не знаєте, що дошкільникам, відповідно до норм харчування, призначено в день 1 грам сала і стільки ж меду.
