Маленьким я дуже хотів до зоопарку. Міській дитині, яка виросла на асфальті й не бачила інших звірів, окрім котів і собак, дуже кортіло глянути на справжніх вовків, лисиць, ведмедів і зайців, не кажучи вже про тигрів, мавп і леопардів. Дитяче бажання здійснилося ще в дошкільні роки. Спекотним травневим днем я опинився з батьком у Києві, а значить і в зоопарку. Головним спогадом від того дня став для мене не вигляд живих слонів і жирафів у натуральний розмір, а вигляд того, що було в них, та інших звірів і птахів попід ногами.
Маленьким я дуже хотів до зоопарку. Міській дитині, яка виросла на асфальті й не бачила інших звірів, окрім котів і собак, дуже кортіло глянути на справжніх вовків, лисиць, ведмедів і зайців, не кажучи вже про тигрів, мавп і леопардів. Дитяче бажання здійснилося ще в дошкільні роки. Спекотним травневим днем я опинився з батьком у Києві, а значить і в зоопарку. Головним спогадом від того дня став для мене не вигляд живих слонів і жирафів у натуральний розмір, а вигляд того, що було в них, та інших звірів і птахів попід ногами. Під ногами в них була не зелена трава, як на малюнках у книжці, не пісок пустелі чи камені гір, як у мультфільмах. Там були продукти їхнього харчування, життєдіяльності, так би мовити. Падаючи з-під хвостів екзотичних звірів, ці продукти ними ж чавилися, розповсюджуючи в розігрітому повітрі сильний запах. І хоча в зоопарку було достатньо прибиральниць, чистити клітки та вольєри настільки регулярно, аби там не смерділо звірячим лайном, ці прибиральниці не встигали. Саме тоді я раз і назавжди перестав вірити у казки, де звірі розумні й говорять між собою. Який може бути розум у тих, хто гадить просто під себе? Це був чи не найголовніший для мене аргумент, який підтверджує відмінність людини від решти живого світу. З роками агрумент цей відійшов на другий, третій, четвертий план, а тепер може зникнути взагалі. Пройдіться теплим травневим вечором центром Рівного. Почуйте запах бруду, суміші пилюки, сміття і... Так, того самого. А головне — уважно дивіться під ноги, щоб ні на що не наступити. Для розваги можете полічити, чого під ногами більше — папірців, недопалків, порожніх упаковок, битого скла чи брудних плям від чогось розлитого і розтоптаного. Все це разом із чималеньким шаром пилюки створює сьогодні неповторний аромат нашого міста. Я розумію, що люди все більше купують авто і тротуарами не ходять. Але ж і до будинку свого за високим парканом ми привозимо цей бруд на колесах автомобілів. Вимийте свій «запорожець» найкращим шампунем, натріть, щоб блищав на сонці, й залиште на півдня постояти на Соборній. Не можна там стояти, скажете? Ну, може, «запорожцю» і не можна. Але ж і ці всі «фольксвагени» та «тойоти» теж треба мити після кожного виїзду. Про базари і говорити не варто. Над центральним міським ринком вже котрий рік цілодобово стоїть такий дух, ніби там щойно розлили цистерну з гнилою капустою. І це все робимо ми, кидаючи під ноги все, що нам не треба, випорожнюючи свої організми навіть не під кущами та під стінами, а й просто так. Мов леви — царі звірів, які теж по вбиральнях не ходять. Не знаю, може, влада навмисно влаштовує в місті такий собі людський зоопарк? Бо в Рівному легше знайти урну для таємного голосування, ніж урну для сміття. До відсутності туалетів і смердючих сміттєвих баків у дворах всі вже звикли. Ніби так було завжди. Ніби не було колись у Рівному десятків спеціальних машин, які цілими днями поливали влітку вулиці, аби не було пилюки. А вулиці, щоб й підмітали по два рази на добу. Квітами пахло в центрі міста, а не брудом і пилюкою. Тепер у нашого міста новий запах. Запах нашого тваринного походження. Тепер у зоопарку, до якого вже не треба їхати далеко, повітря чистіше, ніж у центрі міста. А може, просто звірів тепер не так часто годують, ось і запаху менше. Бо ж у нас все людям, все для людей. І запах теж.
